"Перемога" №31, 5 серпня 1945 р.

РІК РОБОТИ І НАШІ ЗАВДАННЯ

З перших днів звільнення району від німецько-румунських загарбників в плані робіт відновлення й відбудування нашого району від їхнього хазяйнування одним з невідкладних завдань було відновлення нашої районної газети.

Але це питання упиралось в цілу низку труднощів: зруйноване приміщення й обладнання редакції та друкарні, відсутність кадрів.

Одержуючи вже в той час обласні й центральні газети, трудящі нашого району з нетерпінням чекали виходу своєї «районки», якої вони вже не бачили рівно три роки.

5 серпня 1944 р. після такої довгої перерви вийшов у світ перший номер нашої районної газети (на російській мові) тиражем 1200 екземплярів, а з другого номера почали друкувати українською мовою.

З першого номера газета стала бойовим агітатором і організатором мас району на виконання чергових завдань, закликаючи їх на швидше завершення скиртування й обмолоту врожаю та хлібоздачі державі. Про боротьбу з втратами був її заклик: «Втрат не повинно бути! Кожна жменя дорогого зерна, як куля, як бомба фронту, потрібна!».

Але вихід перших номерів був зв’язаний з великими труднощами. Власної друкарні ще не було і газета друкувалась в м. Одесі.

Власними силами на місці ми почали відновлювати друкарню, збирати необхідні деталі та шрифт, не припиняючи друкування газети в обласній друкарні. Правда, вихід її весь час був нерегулярний, що викликало справедливе незадоволення наших читачів.

Лише 22-го травня цього року в своїй друкарні, вперше після довгої перерви, на місці вийшов № 11 (1555) нашої газети.

Це досягнення для нашого району добуто вмінням і працею нашого завідуючого друкарнею т. Моргуна М. Ф., який забезпечив проведення капітального ремонту друкарської машини. Активно з юнацьким завзяттям попрацював тут 61-річний Цебренко Л. Ф. — батько бійця героїчної Червоної Армії — Цебренка Володимира (бувшого складача нашої друкарні). Він ретельно розкопав заховані шрифти та окремі деталі з такого місця, що не кожна працездатна людина змогла б це зробити.

В проведенні ремонту друкарської машини для нашої газети у великій мірі сприяв директор Комінтернівської МТС т. В. С. Соболєв та робітники машино-тракторної майстерні: коваль Зайченко І. Д. і токар Шаповаленко Григорій, які не рахуючись з позачерговим часом виготовляли нам потрібні деталі.

Зараз всі ці труднощі залишились позаду. Газета наша друкується безперебійно двічі на тиждень з тиражем 2000 екземплярів.

Вона має численний колектив дописувачів — сількорів, її виступи стали дійовими, її критика — гострою, висвітлювані нею приклади передовиків праці — повчальними, її тематика — всебічною.

Щодня одержувані десятки листів з місць і від земляків з Червоної Армії є свідчення авторитету нашої Райгазети.

Нею заслужені слова поета:

«Вона веде на бій, нагадує: — Повинен!

Несе нам мудрий сталінський наказ,

І голос партії звучить з її сторінок

Помноженим у міліони раз».

Навколо газети за цей час створився гурток поетів — початківців (біля 10 осіб), що ставить своїм завданням допомогти молодим поетам у набутті майстерності художнього слова.

Всі наведені досягнення газети за рік не повинні на цьому зупинитись. Наше завдання — щоденно поліпшувати її якість, збільшувати гостроту критики, поширювати тематику.

Дійовість її виступів повинна стати сильнішою, а для цього необхідно, щоб кожний виступ не пройшов без належного реагування відповідних керівників, галузь роботи яких зачіпає в ньому газета.

Дописувачам та сількорам у своїх листах слід більше відгукуватись до газети на питання повсякденного життя нашого багатогалузевого соціалістичного господарства, не загромаджуючи редакцію загальними стандартними фразами. Давати до газети більше конкретних життєвих фактів і менше «води». Збільшити участь керівників організацій і установ та їх відділів, участь нашої сільської інтелігенції та спеціалістів сільського господарства.

Від цього наша газета значно покращає, за це вдячний буде наш читач.

За колективне виконання цих завдань нашої районної газети «Перемога».

Клуб без хазяїна

В селі Любополі приміщення клубу не погане, досить просторе, може вмістити біля 300 осіб. Є де й культурно-масову роботу проводити.

Але ж це можливо тільки при певній умові… коли б над приміщенням був дах.

А покищо молодь, прагнучи до культурних розваг, мусить ходити в клуб за 5 клм. — в с. Ранжево.

Ще в 1944 р. бурею зірвало бляху з даху.

І що ж?.. Нікого це не турбує. Навпаки, для неї зразу ж знайшли «достойне» місце: використовують на молочарці для відгнічування сиру.

Невже й надалі так «турбуватиметься» про нас сільрада?

К. Катренко

З минулого Чорного моря

Не завжди наше Чорне море було таким, яким ми бачимо його тепер. Протягом багатьох міліонів років його форма змінювалась багато раз: то воно витягалось і заливало площу від Галичини до Каспійського моря, то знову скорочувалось, то сполучалось з водами інших морів і океанів, то перетворювалось на відокремлений басейн.

Та ось, наприкінці третинного періоду, близько півтора міліона років тому, сталося сильне оволожнення і охолодження клімату в Європі. Товстий шар снігу і льоду вкрив всю північ нашого Союзу і почав спускатися окремими рукавами далеко на південь. Південний край цього льодовика поступово танув. Крига то відступала на північ, то знову рухалась на південь. Маси прісної води попрямували у западину Чорного моря і сильно опріснювали його.

В той час Чорне море було відокремленим басейном. Воно не мало сполучення з Середземним морем. Замість теперішніх Дарданелл і Егейського моря існував перешийок (Егейський материк), що з'єднував Балканський півострів з малою Азією.

Наприкінці льодовикового періоду сталася геологічна катастрофа. Егейський материк опустився і па його місці утворилося море (архіпелаг) і Дарданелли. Прісноводний басейн Чорного моря дістав сполучення з дуже солоними і важкими водами Середземного моря, бо у Мармурове море і Босфор у той час уже існували.

Рельєф дна Чорного моря являє собою глибоку улоговину з глибинами в центрі понад 2 кілометри за винятком північно-західної частини, де на північ від лінії, що сполучає Крим і Варну, глибини не перевищують 200 метрів, вся решта моря подібна до величезного блюда з плоским дном і круто піднятими краями.

Коли утворились Егейське море і Дарданелли, то води Середземного моря почали проникати крізь Мармурове море і Босфор у Чорне море і осолонювати його. Як більш важкі, вони опускались вздовж берегового схилу на дно моря і витісняли звідти прісну воду. Остання витікала з Чорного моря крізь Босфор у Мармурове море.

Процес подвійної течії у Босфорі спостерігається і тепер. Сильна поверхова течія виносить воду з Чорного моря, а зустрічна глибинна течія подає більш солону воду з Мармурового моря в Чорне.

Прісноводні живі істоти відступали перед цією масою солоної води. Вони йшли далі від Босфору в північно-західну, мілководну частину Чорного моря, в гирло рік — Дунаю, Дністра, Південного Буга, Дніпра, в лимани, в Керченську протоку, де живуть і тепер.

Все, що не встигло або не могло піти звідти, гинуло в солоній воді. Трупи організмів, які розкладалися, просякли воду в глибинах Чорного моря сірководнем, який має запах тухлого яйця. Ніяке життя в такій воді неможливе. В наслідок цього води Чорного моря глибше 150-200 метрів позбавлені будьякого життя.

Е. Мартиновський, Гідрометеоролог. (З газ. «Чорноморська комуна» за 31-VII-45 р.).