Анатолій Березовський - людина-легенда з с. Першотравневе

Забрали мене в армію і потрапив я на Далекий Схід. Біля Владивостоку вчився у школі прожектористів, мотористів та радистів. Я потрапив в підрозділ радистів. Після випуску нас розформували по військовим частинам. Я попав в службу повітряного нагляду та сповіщення зв'язку. Потім почалася війна з Японією. Нас переправляли на судах по Тихому океану. Довелось потерпіти - були страшенні нальоти авіації. Мені довелось брати "Порт-Артур", про це нагадує медаль "За перемогу над Японією".

Для мого діда все життя існує два свята - це День народження та День Великої Перемоги. Саме 9 Травня він с гордістю одягає свій кітель з орденами та медалями та його очі наповнюються спогадами. Це правда, що таке свято завжди зі сльозами на очах. Його дуже полюбляє правнук Ілля. Вони з дідусем вже домовились, що всі нагороди, медалі та ордени правнук отримає, як самий безцінний спадок. Коли я вітаю нашого дідуся з Днем народження і кажу: Дідусю, живи до 100 років!, - він щиро посміхається, та відповідає: Ти Бога ніколи не обмежуй! Тому - дай Бог здоров'я йому та всім іншим ветеранам!

На прикладі Анатолія Володимировича Березовського ми бачимо подвиг всього народу. Він пройшов всю війну, а потім опинився на  Далекому Сході. При взятті "Порт-Артура" загинув весь його батальйон, а він вижив і тепер може розповідати про ці події учням нашої школи у Першотравневому. Його історія - це дійсно легенда про подвиг цілого народу.

Про Анатолія Володимировича Березовського лише позитивні відгуки, у ньому завжди відчуття духу та закалки. Ми його шануємо і вітаємо з усіма святами. Дай Бог йому здоров'я та низкий уклін всім людям, які пройшли ад війни, та були незламними. На такому прикладі потрібно виховувати молодь. Це самий найкращий приклад.

В нас залишилося дуже мало людей, хто пройшов ту війну, ті втрати. Якщо люди не будуть сьогодні пам'ятати про їх подвиг - у них не буде майбутнього. Сьогодні наша держава пам'ятає та шанує своїх ветеранів. Хочу всіх привітати з Днем Великої Перемоги!

Відколи я стала головою ветеранської організації наша громада завжди шанує таких людей-ветеранів, як Анатолій Володимирович Березовський. Це наша історія. Тоді у боротьбі с фашизмом допоміг патріотизм. Сьогодні без нього неможливо почувати себе справжнім громадянином сучасної України. У Визирській територіальній громаді люди на місцях, день у день своєю працею, життєвим досвідом та професіоналізмом, кожен на свій лад проявляє любов до свого краю - до Лиманщини. Саме зараз перед ОТГ жителями поставлені амбітні цілі. Але розвиток соціально-економічної інфраструктури буде марним, якщо людська пам'ять буде мовчати. Саме тому тут дбайливо зберігають кожен спогад про ту війну і про кожного, хто наближав День Великої Перемоги.

Я вітаю всіх ветеранів та хочу щиро сказати ДЯКУЮ Вам за вагомий внесок в наше майбутне. Низький Вам уклін, саме за це ми вдячні Вам!