- Володимире Миколайовичу, як пройшло святкування 41-ї річниці міста?
Попри всі потрясіння і труднощі, наше місто завжди розвивалося: у нас не було стагнації, щороку зростає бюджет, йде будівництво і реконструкція різних об'єктів в місті, чисельність населення зростає, народжуваність перевищує смертність. Навіть коли були проблеми з Одеським припортовим заводом - одним з містоутворюючих підприємств, і він не працював півтора року, ми знаходили можливість збільшувати виробництво в інших галузях і наповнювати бюджет. У місті завжди була робота і висока заробітна плата, яка ніколи не зменшувалася. Нині, місто Южне знаходиться в лідерах за рівнем зарплат в Україні. У складні моменти ми зуміли мобілізувати сили та не припиняти розвиток своєї соціальної інфраструктури. Практично у всіх школах ми зробили капітальний ремонт актових та спортивних залів. Тепер розпочинаємо ремонти у їдальнях. Прийшов час оновлювати всю інфраструктуру міста - водогони, теплотраси, каналізаційні системи. Місто, як великий будинок, де можуть бути проблеми - якщо щось упустити, потім буде складніше привести до ладу, тому ми намагаємося все тримати під контролем і будувати перспективні плани. Ми ставимо дуже високу планку і намагаємося її подолати. Наприклад, зараз йде будівництво боулінг-клубу, будемо будувати проспект Миру з п'ятьма фонтанами, будуємо Центр реабілітації дітей-інвалідів, накриваємо все місто велодоріжками, благоустроюємо місто. Чистота міста - наша візитівка.
- Перший інвестиційний форум, який пройшов у Южному нещодавно - це новий погляд у майбутнє?
Перед проведенням форуму ми дуже хвилювалися, адже місто невелике - всього 33 тисячі жителів - і замахнутися на проведення заходу такого рівня було сміливим рішенням. Однак форум пройшов вдало. Було багато іноземних гостей з Китаю, Узбекистану, Грузії, Польщі, Франції, Угорщини - і всім дуже сподобалося. Початок покладено, і далі ми будемо ще більш предметно готуватися до таких заходів і створювати для їх успішного проведення всі умови. Ми зацікавлені в залученні іноземних і українських інвесторів до будівництва у нас виставкового центру, де б можна було проводити подібні інвестиційні форуми та різні виставки. Це перспективний напрямок - в Одеському регіоні та на півдні країни немає сучасного виставкового комплексу, ми будемо над цим працювати.
- Які практичні підсумки форуму для міста?
Цікавий проєкт презентували французи, які незабаром спільно з англійцями візьмуть участь у конкурсі на будівництво аквапарків на нашому узбережжі. Голландці представили проєкт будівництва модульних будинків, з приводу якого вже ведуться перемовини. Форум став поштовхом до початку переговорів і укладення угод. Чим більше людей дізнається про проведення такого роду заходів, тим більше варіантів для нашого розвитку з'явиться. Таким чином, наприклад, будівництво виставкового центру може дати поштовх до розвитку цілого регіону. І ми для цього вже робимо практичні кроки.
- Чи є якісь спільні проєкти з сусідами?
В нас є домовленості із Визирською громадою, ведуться переговори з Сичавкою та Новими Білярами про те, щоб співпрацювати не тільки за умов можливого об'єднання, але розпочинати співробітництво вже на договірних засадах. Такий формат передбачений і законодавством - ми можемо спільно користуватися земельними ділянками, комунальними підприємствами, вирішувати питання медицини та освіти. Незабаром ми зберемося, щоб підписати угоди про співпрацю з подальшим затвердженням їх на сесіях міськради та сільських рад. Це може стати прикладом взаємовигідного співробітництва. Наприклад, якщо в Сичавці є проблема з водопостачанням, а в нас є структура, яка такі проблеми вирішує. Чому не об'єднати зусилля для вирішення існуючих проблем? У нас є прекрасна лікарня і поліклініка - медичні можливості міста можна використовувати спільно з сільськими радами. Ми можемо знайти спільну мову і в цьому зацікавлені, як сільські ради та громади, так і місто.
- Чи є у Вас плани щодо можливого формату об'єднання з сусідами в громаду на майбутнє?
Ми провели громадські слухання, на сесії міської ради прийняли рішення і повідомили сільради Визирки, Сичавки та Нових Біляр про те, що ми готові до об'єднання у громаду. Далі рішення вже за сільськими радами. З економічної точки зору це може бути перспективно, але ці села перш ніж визначитися щодо об'єднання з нами, вважають за краще спочатку фінансово та інфраструктурно зміцніти. Це - їхнє право. Моя суб'єктивна думка - об'єднання громад з часом може статися незалежно від нас, будучи ініційовано державою безпосередньо. Але поки це не відбувається, ми вже готові співпрацювати з сусідами.
- Які у Вас мрії, як у мера міста?
Я вже 14 років мер і моя мрія - розвинуте європейське місто, яким пишаються його мешканці. Ми будуємо набережні, мікрорайони та соціальне житло. Южне - єдине місто в Україні, де будують соціальне житло. Ми вже здали два стоквартирних будинки й тепер плануємо будувати гуртожитки. Люди повинні бачити розвиток міста і перспективи, тоді в них буде надія і віра в майбутнє.
- Як жителі поставилися до того, що в місті побудували таку сучасну будівлю мерії?
Багато років наша мерія знаходилася у приміщенні дитячого садка. Коли до нас приїжджали іноземні делегації, я ніколи не зустрічав їх у мерії, тому що мені було соромно. Ми поставили завдання побудувати нову будівлю в центрі міста сучасною, щоб вона відповідала європейським стандартам: всі кабінети у нас мають скляні стіни, будівлю покриває скляний дах. Тепер я з гордістю приймаю тут гостей нашого міста. Ніхто з мешканців не сказав, що це будівництво Южному не потрібно. Це представницький орган влади та обличчя нашого міста. На другому поверсі тут знаходиться Центр надання адміністративних послуг для населення, що працює в комфортних для южненців умовах.
- Як часто Ви ходите містом пішки та спілкуєтеся з жителями?
Я майже не їжджу в місті на авто і кожен день ходжу пішки. По дорозі на роботу часто зустрічаю людей і обговорюю з ними якісь проблемні питання. Коли я починав працювати, ми раз у два місяці влаштовували зустрічі всього керівництва з жителями міста в їх дворах. Зі мною йшли всі: директори комунальних підприємств, начальник міліції, головний лікар, фінансове керівництво, мої заступники. Років десять така робота велася: ми приходили на подвір'я, зустрічалися з жителями й заходили у квартири, якщо потрібно було перевірити, чи є опалення, гаряча вода. Згодом вийшло так, що ми заходимо у двір, а людей немає - не залишилося більше значних невирішених питань. Тоді я зрозумів, що найболючіші проблеми ми вирішили. Зараз якщо локально виникає якась проблема, я ходжу до людей один.