Олена Стрельченко: "У Визирці для дітей створені комфортні умови"

Дитячий садок - це центр культури спілкування для наших наймолодших жителів. Ми приймаємо діток, яким ще не виповнилось навіть двох років, і вони залишаються в нас до шести, а деякі й до семи років. Це найменші жителі Визирки, яким необхідна увага, любов, гарне харчування, прогулянка й радість від спілкування та ігор. Нині у нас 92 дитини у дитячому садку.

Наш дитячий садок будувався ще за часи Радянського Союзу в колгоспі, сучасних нормативів тоді не дотримувалися. Приміщення маленьке й не розраховане на таку кількість дітей, тому їм трішечки тісно, близько стоять ліжечка у спальні. Але ми виходимо з того, що є, й садок пристосовуємо для дітей, адже забрати необхідно всіх. Хотілося б більшого приміщення.

Проте умови всі є: гаряча вода, туалети в приміщенні, спортивний зал й актовий, спортивний майданчик та майданчик, де можна погратися. У Визирці в садочку для дітей створені комфортні умови, де вони можуть відпочити, погратися та смачно поїсти, поки батьки на роботі.

У нас є проєкт на 6 груп, тобто на 110 місць, буде прибудова до нинішнього дитячого садка з оранжереєю або зимовим садом. Таке приміщення необхідне, адже дітям треба бути ближче до природи. Діти повинні знати, що овочі ростуть не на полицях у магазині. Ідея з оранжереєю виникла, коли я працювала директором школи. Ми вийшли з учнями дев’ятого класу садити квіти, і виявилось, що діти які виросли в селі не знають, як це робиться. Я була дуже здивована. З учнями дев’ятого класу ми навчилися гарно оформлювати клумби й садити квіти, а тепер я б хотіла, щоб діти змалечку в дитячому садку бачили, що і як робиться.

Спочатку був дитячий садок, потім початкова школа. Надія Гучок, директор Визирської школи, завжди говорила, що "наші діти не повинні ходити попідтинню", й відкрила дві групи дитячого садка й зробила школу НВК. Село зростало й згодом двох груп стало замало. Яна Миколаївна Куліченко прийняла рішення відкрити чотири групи дитячого садка, а всі діти, які були у початковій школі, перейшли у новозбудовану школу. У 2010 році дошкільний навчальний заклад відокремився.

Наша територія менша, ніж 40 соток - цього замало: дітям ніде побігати, немає місця, щоб клумбу посадити. Завдяки фонду імені Олексія Ставніцера нам придбали сусідню діляночку, де знаходиться будинок. Будинок, напевно, демонтують, а ділянка дуже гарна, адже всі комунікації вже є: світло, газ, вода. Мабуть, як затвердять проєкт, розпочнуться роботи. В попередній проєкт ми з Олександром Токменіновим вносили зміни й виправляли неточності, а тепер чекаємо, коли його допрацюють і затвердять. Ми подивилися на місцевості, яке буде приміщення, де і яка група знаходитиметься, з якого боку розташувати вхід та як це буде все виглядати. Разом з депутатами обговорили проєкт й враховуючи усі зауваження, домовилися про зміни в ньому.

Насправді, хотілося б якийсь незвичний проєкт, як от проєкт дитячого садка - "Соти" у Дніпропетровській області, де навколо зимового саду розташовані входи до груп. Але, на жаль, ми трошки обмежені в території для втілення подібних проєктів.

У нас дуже досвідчена команда - люди працюють щонайменше сім років у дитячому садку. Проте є відкриті вакансії: психолога, методиста, логопеда. Люди не йдуть працювати у сферу освіти й пов’язують життя з іншими сферами, де, можливо, вища зарплатня.

Громада здатна буде забезпечити зміни, оскільки кошти залишатимуться на місцях. І наші депутати матимуть більше можливостей для розвитку освіти, ніж коштом субвенцій, котрі виділялись раніше. Депутати нам допомагають. Я думаю, що керівництво громади виділятиме кошти на освіту, щоб був розвиток, а не просто існування освіти.

Хотілося б новий садок, велике селище, зелені зони, парки, а також збереження компетентного керівництва, яке б опікувалося місцевими працівниками: приділяло б увагу й підвищувало б їм зарплатню.