Олег Кутателадзе. Як враховується європейський досвід при формуванні Визирської ОТГ

  Я вважаю, що будь-яку справу, яку починаєш, потрібно спочатку, як заведено у японців, ретельно проєктувати, аналізувати й тільки після цього починати будувати. Потрібно набратися необхідного досвіду: або мати свій, або отримати потрібний в інших. У Радянському Союзі існувала програма по зближенню міста з селом. На мій погляд - це дуже правильна мета. Погано, коли ми в результаті урбанізації знищуємо села. До всього треба підходити з наукової точки зору і по нормах закону. Закон, який регламентує створення ОТГ, передбачає дотримання принципу добровільності, збереження ментальних та історичних коренів при створенні об'єднання. Обережно треба підходити до формату об'єднання "село-місто". Я був присутній на засіданнях, де від людей, які називають себе "експертами", звучали дуже дивні пропозиції.

  Наприклад, забрати всю промисловість у села і віддати її місту. Я нагадаю, як в Радянському Союзі дуже невдало і несправедливо, на мій погляд, створювали місто Южне. За двадцять кілометрів від заводу на територіях, які забрали у Нових Біляр й Сичавки, побудували селище. У ньому повинні були жити співробітники Припортового заводу.

  При цьому відрізали це виробництво від сіл. Всі звели до одного селища, і села ці потихеньку вмирали. А хто вклав гроші туди? А гроші вклала держава, тобто ми з вами. Це не Припортовий вклав, і не бізнесмени. Припортовий пізніше побудував в місті спорткомплекс. А сам завод і все Южне коштами бюджету тоді побудувала держава. Ніхто не заперечує проти того, що треба розвивати місто Южне. Але не потрібно знищувати села навколо. Ті, хто таке пропонують, займають антидержавну позицію. Потрібно розуміти, що децентралізація потрібна не для того, щоб розвивати або не розвивати території, а для того, щоб змінювати на краще життя людей, дати їм справжню свободу і добробут, що, згідно з 3-й статті Конституції, є найголовнішою метою держави. Визирська громада вже створена. Місто Южне каже, "нам треба розвиватися". Але у нього є ще території, на яких і зараз можна розвиватися. Крім того, коли хтось приходить в село і каже "віддайте нам вашу територію", потрібно розуміти, кому і для чого це потрібно.

  Зрозуміло, для чого це потрібно Южному. А що від цього виграють села? Що дасть це об'єднання жителям сіл? Наша позиція була в тому, щоб поступово сформувати цю громаду, підняти її за певний період часу і після того, як вона досягне певного рівня розвитку, сідати з містом Южним і разом думати про оптимальні шляхи урбанізації. Це природний, цивілізований і нереволюційний шлях. Будь-який революційний шлях - у когось щось відняти, відрізати, експропріювати, егоїстичний і веде в нікуди. Цей шлях наш народ вже вимушено проходив і відмовився від нього, вибравши європейське цивілізоване майбутнє.

  Я відстоюю точку зору про рух до поліфункціональної урбанізації або агломерації. Для того щоб не місто Одеса була центром, а все навколо - околицями, а щоб існувало багато успішних громад, які розвиваються, об'єднаних спільними інтересами, як це відбувається в цивілізованих країнах. Я бачу, з часом, центром такої майбутньої місцевої агломерації місто Южне, це логічно. Але суть цього руху не в тому, щоб місто поглинуло інші села, а в тому, щоб він з ними консолідувався. Щоб села отримували свої можливості, Южне - свої, і щоб вони знаходили в цьому процесі загальний інтерес.  Майже 5 років ми займаємося децентралізацією. Чотири роки корупційні сили - вороги реформи, не давали створювалася громаді можливості повноцінно працювати для своїх жителів. За ці 4 роки можна було вже 400 млн грн вкласти в розвиток інфраструктури цих сіл. І, може бути, ще через кілька років ми разом з Южним вже сформували б економічно потужну агломерацію. Але це не до душі тим, кого добробут і перспективи покращення життя мешканців, як Южного, так і Сичавки з Кошарами абсолютно не цікавлять. Їм цікаво ловити своїх золотих рибок в каламутній воді, яку вони ж самі й каламутять. Когось цікавлять майбутні вибори, когось просто можливість заробити на цьому...

  Наприклад, якщо хтось хоче щось потрібне зробити для жителів Сичавки, він приходить в село і каже, давайте я вам допоможу - підтримаю матеріально ветеранів, свята разом для людей організуємо, водопровід допоможемо спроєктувати та побудувати, врешті-решт, спортивний комплекс біля школи для дітей створити. Це позиція справжнього активіста, мета якого - змінити життя людей конкретними потрібними їм справами, а не порожнім базіканням. Я намагаюся розбудити інтерес у людей, що живуть в селах, до управління своїм життям, своїм майбутнім. Для всіх людей справи важливо, щоб в цій країні громадяни самі по-справжньому почали займатися самоврядуванням у своїх громадах.  Візьміть приклад з Тилігульським лиманом. Був канал, побудований для того, щоб забезпечити обмін водою між лиманом і морем. Проєкт по відновленню цієї системи був створений до того, як я приєднався до процесу порятунку лиману. Тоді в багатьох місцях на його висихаючому узбережжі стояв неймовірний сморід, що свідчив про те, що ця перлина природи вмирала! Ми почали розбиратися, запросили представників Миколаївської області, одеситів, профільних фахівців. Коли ми прийшли до висновку, що цей канал необхідно передати в обласне підпорядкування, для того, щоб забезпечити необхідне фінансування і почати роботи, деякі "діячі" стали звинувачувати мене в тому, що я хочу вкрасти цей канал разом з головою місцевої сільради. У кого і яким чином??? Ці люди не мають совісті. Подивіться сьогодні: лиман наповнився, рівень води піднявся на 1,5 м, її солоність знизилася, риба повернулася в лиман. Подивіться зараз, скільки там птахів, лебеді оселилися, люди, що живуть вздовж лиману, задоволені. Сама природа доводить, що ця справа була необхідною і допомогла врятувати лиман!  Я вважаю, що люди не повинні йти за сліпим поводирем. Сліпий поводир призведе до ями. Найоптимальніший шлях розвитку - еволюційний. Природний шлях завжди краще. Це шлях європейської цивілізації, а з сучасними містечковими "Швондерами" - нам не по дорозі.

  Визирська громада, до якої приєдналися Сичавка і Кошари, огороджувальних стін не будує. Громада готова і хоче дружити та співпрацювати з Южним на взаємовигідній основі. Громада збереже робочі місця в Сичавці, продовжать свою роботу місцеві школа, дитячий сад, амбулаторія і Будинок культури. Тут будуть доведені до ладу дороги, буде організовано транспортне сполучення, буде побудована помпова станція, планується створення водогону і каналізації. У цих селах, за прикладом населених пунктів, які об'єдналися раніше в Визирську ОТГ, вивезення сміття буде оплачуватися централізовано з бюджету громади, а не мешканцями села, як це зараз відбувається в інших містах і селах. Необхідно забезпечити створення всієї відповідної інфраструктури, для того, щоб до морського берега Сичавки прийшли інвестори. Тому, що без цього берег розвиватися, як туристично приваблива територія, не буде.

  Коли говорять, що сичавцям, після завершення формування громади, буде далеко їздити у Визирку оформляти документи - ось це вже просто смішно. У 21-му столітті нікому нікуди за цим їздити не потрібно, як і зараз цього не потрібно робити жителям Любопіль і Першотравневого. Я вважаю, що органи влади та місцевого самоврядування, які обслуговують цю територію і людей, що живуть на ній, повинні самі приходити до людей, а не навпаки.

  Коли йшов перший етап формування Визирської ОТГ, найбільш обговорюваним опонентами питанням було те, де буде центр громади. Зараз центр у Визирці, а Першотравневе збільшило свій бюджет майже в 10 разів. Чи має в цій ситуації хоч якесь для жителів ОТГ значення, де розташований адміністративний центр громади?

  Найголовніше, що у нас вже вийшло - люди в громаді стали активними й це дає надію на успішний розвиток Визирської громади. Її жителі повинні самі керувати своїм селом, селищем або містом. І тоді формується актив, що складається зі справ людей. Наприклад, громадська організація "Команда розвитку" - ці люди об'єдналися і стали постійно щось корисне для громади робити, щось пропонувати, допомагати, чим можуть, своїм односельцям. Ті з них, хто був вперше обраний депутатами в громаді, поступово освоюють нелегку абетку формування місцевого бюджету, раціонального використання коштів з нього, з урахуванням потреб жителів громади, а не чиїхось корисливих інтересів.

  Кому, як не їм, знати ці потреби, адже більшість з них самі живуть і працюють в цих селах. Вони - вчителі, медики, інженери, працівники аграрного сектора - справжні люди справи. Так, ми допомагаємо інформаційно, запрошуємо вчених, люди з ними розмовляють і налаштовуються на зміни, без яких подальший розвиток неможливий.  Коли ми почнемо співпрацювати з Южним за різними напрямками, разом ми досягнемо більшого результату, ніж кожен з нас сам по собі. Ми можемо співпрацювати й з Коблеве, разом зробити загальну набережну, зміцнити берег, створити прекрасне місце для відпочинку, куди будуть приїжджати люди з усієї України. Адже це теж елементи майбутнього економічного зростання.

  Коли мене запитують, чому я інвестую в розвиток туристичної сфери в іншій області, я відповідаю - якщо я, як депутат Одеської облради, почав би інвестувати сюди, тут же почали б розповідати казки, про те, що я, мабуть, тут щось отримав для свого бізнесу на особливих умовах. Тому я тут в туризм не інвестую нічого. Чому, до речі, страждає ця територія. І інші не інвестують. Де ці "активісти", які говорять, що вони знають, як тут все повинно бути? Нехай вони тут щось корисне зроблять, щось побудують і щось створять для людей самі, на свої чесно зароблені гроші, або хоча б направлять свою кипучу енергію, знання і досвід, про які вони так часто згадують, на те, щоб залучити інвесторів для розвитку сфери туризму, наприклад, тут в Сичавці. Нехай переконають тих людей, які свого часу встигли охазяйнуватися цієї прибережною землею, почати на ній вже щось цивілізоване будувати - для туристів, для громади, врешті-решт, для того, щоб ті, хто цю землю має, почали цивілізовано на ній заробляти, створивши там хоча б таку ж інфраструктуру, яку створили в Коблеве. А можна і краще, враховуючи, що багато чого можна зробити планово і грамотно, будуючи зараз все з нуля. А це і нові робочі місця для сичавців, і податки до місцевого бюджету. Чим не благодатне поле для діяльності справжніх активістів, без лапок, тих, хто реально своєю активною життєвою позицією, досвідом і знаннями хоче змінити на краще життя людей у своєму селі. На тому ж узбережжі відпочивальникам неможливо перебувати - сміттєві звалища, бруд, і в усьому цьому влітку намагаються відпочивати люди. Тому що Сичавка пішла б до Южного, берег моря сам собою не покращився б. У Южного є свої землі на узбережжі.

  Як йдуть справи з колишніми піонертаборами? В якому вони зараз стані? Хто заважав їх довести до ладу? Кільком, які вболівають за майбутнє Сичавки, депутатам міськради Южного не хотілося б спробувати, наприклад, ефективно розв'язати цю проблему, адже жителі Южного надали їм довіру, обравши депутатами до міськради, де вони, ймовірно, в тій або іншій якості, хотіли б продовжувати активно брати участь в громадському житті своєї громади?

  У всьому повинні бути присутніми здоровий глузд і раціональність, і всі ми, хто представляє інтереси своїх виборців у радах будь-яких рівнів, повинні розуміти: якщо ми щось робимо, це повинно робитися в інтересах жителів громад, які надали нам довіру. І я впевнений, коли закінчиться вся ця напружена ситуація в країні й у світі, ми зберемося разом і спокійно домовимося про те, як організувати взаємовигідну співпрацю Визирської і Южненської громад. Керівництво Визирської громади вже зробило перший крок, взявши участь в першому засіданні круглого столу з депутатами Верхової Ради України та керівництвом міста Южне з питань можливої співпраці з різних напрямків між громадами-сусідами.  Важливо, щоб ми завжди раціонально думали про наше можливе майбутнє. Різниця історій Припортового заводу і ТІСа полягає в тому, що Припортовий будувала держава, а ТІС з нуля звели та запустили - ми, весь трудовий колектив транспортного вузла ТІС, а це вже далеко не одна тисяча людей, а також засновники та інвестори цього на сьогодні одного з найбільших підприємств України. Податкові надходження від роботи ТІСа створили основу того значного бюджету для тих сіл, які в колишні часи потихеньку економічно згасали. Сьогодні вони отримали фінанси, вони отримали нове дихання і почали розвиватися. У них є і промисловість, і сільське господарство. Ось наочний приклад сучасного європейського досвіду зближення міста і села в Україні. Я регулярно розмовляю з різними фахівцями з інших міст, вченими з Національної академії наук України. Наша мета - домогтися того, щоб вони нам передали свій неоціненний сучасний досвід, який допоможе Визирській громаді вибрати оптимальний шлях свого розвитку.

  Я за те, щоб люди були активними. Але, я вважаю логічним діяти так: якщо ти щось критикуєш, ти повинен щось путнє в цьому питанні запропонувати. Пропонуєш - повинен вміти щось корисне для людей зробити на цьому шляху, ось тоді тебе ці люди будуть поважати.

  Зараз наша країна стоїть на порозі серйозного випробування, ім'я якому - коронавірус. Тільки об'єднуючи зусилля і допомагаючи один одному, ми маємо шанс пройти цей непростий етап в нашому житті, роблячи все від нас залежне, щоб зберегти здоров'я своїх близьких і людей, що живуть поруч з нами. Мудрість і людяність нашого народу повинні стати запорукою нашої перемоги в цій сутичці з якою прийшла бідою.

  Людина повинна зробити щось корисне у своєму житті, залишити щось хороше після себе. Для людей, для навколишнього світу. Тоді після нього залишиться добра пам'ять, яка потрібна не йому, вона потрібна його близьким, його дітям, його онукам. Я хочу, щоб мої діти й онуки тут жили, заради цього я готовий боротися за те, щоб світ навколо нас змінювався на краще.

  За матеріалами телерадіокомпанії "ТІС-ТВ".