Маленькі історії. Коблівські юні географи знайшли інформацію про унікальність Тилігульського лиману

  У 2008-му році за завданням вчителя географії Наталії Дмитрівни Панич коблівські школярі взялися за вивчення Тилігульського лиману, на узбережжі якого, власне, і розташовано їхнє село. Зібрані дітьми матеріали були оприлюднені на шкільній конференції та лягли в основу узагальнених висновків про водойму. Про це пише видання «О Коблево».

  Тилігульський лиман разом із прилеглими до берегів долинами, пісками не випадково називають перлиною Причорномор’я. Довжина його досягає 60 км, а ширина — 4,5 км. Але найбільше приваблюють його флора і фауна. Являючи собою слабосолону водойму, він і фауну має відповідну. Крім прісноводних риб і організмів, можна зустріти й морські. Вода в лимані відрізняється чистотою, тому що на його водозбірній площі немає промислових підприємств, тваринницьких ферм, до того ж значно зменшено використання пестицидів, мінеральних добрив в сільськогосподарському виробництві.

  Основний гідрохімічний показник води — солоність — змінюється при різних обставинах в досить широкому діапазоні. У 30-40-ті роки минулого століття цей показник був стабільним і не перевищував 9%.

  Але з боку побудованого штучного каналу, який з'єднав лиман з морем, прийшла солона вода, так що солоність значно підвищилася. Аміачний, газовий і нафтовий термінали, розташовані неподалік, на думку юних географів, складають потенційну загрозу водойми. Крім того, надмірне розорювання водозбірних площ провокує ерозійні процеси ґрунту і замулення.

  У верхній частині лиману, де в нього впадає річка Тилігул, водяться переважно прісноводні види риб: лин, плотва, ялець, пічкур та інші. Залежно від солоності води, змінюються і підводні мешканці. Тюлька, рилець, морський судак, тарань, краснопірка, лящ, сазан — все це види риб, які масово водилися в лимані в колишні часи. Причини, про які згадувалося вище, а також безконтрольний вилов привели до того, що багато видів зустрічаються вкрай рідко, а то і зникли зовсім.

  Азово-Чорноморське узбережжя в цілому, а Тилігульський лиман зокрема, є також найбільш насиченими регіонами Євразії за кількістю птахів. Цьому сприяють різноманітність ландшафтів, великі площі, де є можливість гніздування. Понад 200 видів птахів зустрічаються на території Тилігульського лиману. Серед них можна зустріти й рідкісних, в тому числі занесених до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку: коровайка, чапля жовта, орлан-білохвіст, ходуличник, пісочник морський, кулик-сорока та інші.

  На прибережній території водойми зареєстровано близько 80 видів рослин, 15 з яких занесені в Червону книгу України. Крім того, тут помічені 8 видів рептилій, багато ссавців.

  Саме влітку 2008-го року в тихих заводях Тилігульського лиману лебедині пари вперше вивели потомство. Принаймні, юні натуралісти внесли у свою дослідницьку роботу свідоцтво коблівського єгеря Павла Малинкіна (2008 р.) про те, що йому вперше вдалося побачити лебедят. До настання холодів з гидких каченят вони перетворилися в царствених птахів.

  Раніше лебеді восени відлітали в теплі краї. Але в останні роки минулого століття почали залишатися на Тилігулі на зимівлю. І тоді єгерям нерідко доводилося рятувати птахів любові від браконьєрів і хижаків. А коли товстий лід сковував водойму — підгодовувати. Траплялося, що в люті морози лебеді вмерзали в лиман, тоді представники природоохоронних організацій і активісти виходили на замерзлу водойму з металевими ломами та намагалися розколоти лід навколо, щоб звільнити пернатих.

  Знайшли юні дослідники інформацію і про унікальність Тилігульського лиману. Виявляється, копії Тилігулу немає у всьому світі. Над ним постійно гуляє протяг. Пілоти називають його повітряним «сифоном». Перетинаючи його по повітрю, потрібно стежити за приладами, щоб не отримати похибки, відхилення від курсу. Дотепер ніхто не пояснив, чому саме тут «сифон»: влітку — південний вітер, взимку — північний. Якщо по всьому регіону від Березанки до Южного тихо-тихо, то над Тилігулом все одно гуляє протяг.