15 лютого 1989 року остання колона воїнів-інтернаціоналістів покинула територію Афганістану. Серед тих, хто боровся і загинув на афганській землі, було чимало жителів Лиманщини Одеської області. Через 32 роки з особливим трепетом згадували про братів-афганців, які ціною свого життя виконали інтернаціональний обов’язок перед Батьківщиною, розповідає Микола Телесненко, член правління Спілки ветеранів війни в Афганістані.
Микола Телесненко, член правління Спілки ветеранів війни в Афганістані
Пам’ять про тих, хто пройшов Афганістан, про тих, хто зараз на Сході — вона повинна бути завжди живою. Традиції живі та вони продовжуються. І поки ми живі — вони триватимуть!
Афганці — жителі Лиманщини, сьогодні беруть активну участь у житті Одеського регіону, зберігають пам’ять про своїх бойових товаришів, допомагають рідним та близьким тих, хто загинув. Так в цей день пам’яті бойові брати відвідали мати зниклого тоді безвісті Олександра Бомбара. Віра Михайлівна зараз перебуває на лікуванні у ЦРЛ Доброслава. Бойові брати не з чуток знають ціну життя та мирного неба над головою, згадує Георгій Оалє, ветеран Афганістану, житель Красносілки.
Георгій Оалє, ветеран Афганістану, житель Красносілки
Мені запам’ятався момент при проведенні операції з розблокування магістральної дороги. Коли поруч падають осколки та плавиться пісок, я почав згадувати розповіді дідуся, який пройшов Другу світову війну і повернувся інвалідом першої групи. У мене цей осколок, як реліквія збережений. Через три дні була баня. Я подивився на себе, а в мене пішла сивина.
«Шураві» — так вони завжди вітають один одного при зустрічі. Про цю традицію каже Юрій Юркул, голова ветеранської організації з Доброслава.
Юрій Юркул, голова ветеранської організації воїнів-інтернаціоналістів (Доброслав)
Це вже традиція, яка вийшла з Афгану: шураві, бача, салам бача. Ці спогади зажди з нами. Десь якісь моменти забуваєш. Але хтось обов’язково зателефонує і нагадає!
Мир — це найголовніше, що потрібно зараз Україні, каже Віктор Болдарєв, афганець, учасник бойових дій, інвалід II групи з Першотравневого.
Віктор Болдарєв, афганець, учасник бойових дій, інвалід II групи (с. Першотравневе)
Миру хочу побажати, і щоб не було війни. Важливо пам’ятати про наших братів. Ми пам’ятаємо про тих, хто вже похований і про тих, хто ще живий. Так ми гуртуємося, коли всі разом.
Директор ТОВ «ТІС-Вугілля» Віталій Кутателадзе висловив слова подяки ветеранам Афганістану та бійцям, що несуть сьогодні службу на Сході України.
Віталій Кутателадзе, директор ТОВ «ТІС-Вугілля»
Ми повинні завжди пам’ятати про їхній подвиг. Це може торкнутися кожного, на прикладі тієї війни, яка зараз йде в Україні. Афганці, маючи великий досвід, ділилися їм з хлопцями, які йшли зараз на фронт.
Доброслав, Калинівка, Кремидівка, село Переможне, Першотравневе, Олександрівка, Красносілка, Фонтанка та Нова Дофінівка — за таким маршрутом пам’яті 13 лютого ветерани-афганці колишнього Лиманського району відвідали місця поховання своїх бойових товаришів при підтримці підприємства ТІС. Про цю важливу традицію розповідають Юрій Юркул та Микола Телесненко.
Юрій Юркул, голова ветеранської організації воїнів-інтернаціоналістів (Доброслав)
Підприємство ТІС — молодці! Проблем немає — ми їм зателефонували, а вони нам допомогли. Люди розуміють і входять в наше становище і не забувають нашу історію!
Микола Телесненко, член правління Спілки ветеранів війни в Афганістані
Я хочу висловити особливу подяку Віталію Кутателадзе за те, що він пішов нам назустріч і допоміг нам з транспортом, щоб ми проїхали цими святими для нас місцями й ще раз згадали про тих хлопців, яких з нами вже немає.
Воїнський подвиг афганців — це не лише приклад мужності та стійкості, зразок взаємодопомоги та взаємовиручки, а й вміння дружити, відстоювати ідеали справедливості, каже директор ТОВ «ТІС-Вугілля» Віталій Кутателадзе.
Віталій Кутателадзе, директор ТОВ «ТІС-Вугілля»
Я вдячний їм — вони займають чітку проукраїнську позицію і завжди підтримають у важку хвилину. Я радий, що маю можливість і честь спілкуватися з такими людьми й ми завжди їх будемо підтримувати та допомагати.
Мужність і вірність бойового братерства воїнів Афганістану були й лишаються яскравим прикладом для кожного сучасного українця, на якому необхідно виховувати молодь, прищеплюючи їй патріотизм і любов до рідної землі.
Авторка: Ганна Фещенко.