49 жителів Кордону Визирської ОТГ не повернулись після Другої світової війни

Жанна Соболєва, жителька села Кордон

І я залишилася сиротою, а моїй сестричці було рік і чотири місяці. Батька забрали на фронт. Мене тоді взяла до себе мамина тітка і так я в них залишилася жити. Тому я боюся війни і коли я чую сьогодні по телевізору, що вбивають наших хлопців на сході України, я розумію, що десь залишилися діти сиротами, а це страшно. Мені 83 роки, але немає такого дня, щоб я свою маму не згадувала.

Жанна Соболєва, жителька села Кордон

Батько повернувся. Він всю війну возив боєприпаси на машині і одного разу розірвався снаряд перед машиною і йому відірвало пальці на руках і кермо вибуховою хвилею кинуло на груди. Але він залишився живий та завжди говорив, що його врятували його доньки, тому що він щосекунди про них думав. А діда мого забрали до Японії на війну, і він повернувся живим і привіз медаль «За перемогу над Японією». Це я добре пам’ятаю.

Микола Хромець, вчитель історії, керівник Кордонського шкільного історико-етнографічного музею

У Кордоні не було погромів, арештів або інших утисків місцевих жителів. Звичайно, люди розуміли, що знаходяться в окупації. Виживало місцеве населення рибальством. Це був 1942-й, 43-й та 44-й роки. Четвертого квітня почалося звільнення наших сіл і Кордону в тому числі.

Микола Хромець, вчитель історії, керівник Кордонського шкільного історико-етнографічного музею

49 чоловіків не повернулися з тієї війни. Але пам’ять про них в селі залишилася. В нас є пам’ятник, ми влаштовуємо різні заходи, та не тільки на 9 травня, щоб діти знали та пам’ятали про захисників Батьківщини.