У Кремидівській школі щороку навчались діти колгоспників артілі ім. Дзержинського, а також робітників і службовців місцевих організацій: МТС, пункту «Заготзерно», «Заготсіно», нафтобази, залізничної станції. І під час ремонту школи розраховували, що в цій справі допоможуть робочою силою і транспортом в однаковій мірі керівники цих організацій, — так в газеті «Перемога» № 26, 1945 року, згадується ремонт у Кремидівській школі та сподівання на допомогу керівників організацій.
Сільрадою була утворена комісія зі сприяння в ремонті, яка визначила обсяг роботи кожній організації. Всі керівники дали слово виконати належну їм частку роботи.
Умовились 12-го липня всім разом почати ремонт. В цей день першим організував роботу лише голова колгоспу тов. Данчев: колгоспники й підлітки навозили попелу для засипки горища, замінили черепицю й заготовили матеріал для підмурування й обмазування фронтонів. Призначену йому частину робіт повністю було виконано.
Більше ніхто з керівників нічим не допоміг, і по цьому питанню 13 липня було скликано пленум сільради. Тут всі керівники дали слово 14 липня з’явитись на батьківські збори, а потім організувати виконання належної їм роботи. Але вже на другий день всі категорично відмовились від участі в ремонті школи.
А директор МТС тов. Маринич вважає себе великим вельможею: навіть не з’явився в сільраду, на яку він завжди дивиться звисока. За час свого директорства в МТС він жодного разу не з’явився на пленум чи будь-яке засідання, не дивлячись на неодноразове запрошення.
Крім нього, решта керівників кремидівських установ: Гольдберг — зав. пункту «Заготзерно», Стоянов — зав. пункту «Заготсіно», Колчак — зав. нафтобази, Мартинюк — нач. станції — Кремидівка і Дробот — майстер залізниці — також вважають себе великими вельможами.
На них вплинути може хто інший, а не сільрада.
Автором був І. Бахчеван, голова Кремидівської сільради.
Нагадаємо, що у газеті «Перемога» № 26, 1945 року, згадується якісна робота педколективу Антоно-Кодинцівської школи.