Гортаючи старі підшивки: огляд номеру газети «За вдарний колгосп» 

  Газета «Слава хлібороба» у 2022 році відзначатиме 90-річчя від свого утворення. 

  Періодично в газеті, починаючи з 2011 року, друкували огляди газет періоду 40-х та 50-х років, чули схвальні відгуки від читачів. Але тоді в редакції знаходилися підшивки газети, починаючи лише з 1944 р. Тепер, завдяки допомозі Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (м. Київ), було отримано копії газет, починаючи з 1932 року. 

  Першою її назвою була «За вдарний колгосп», а з 1 березня 1933 року її було змінено на «Ударник п’ятирічки». Обидві вони відповідали духу того часу. З початком війни у 1941 році випуск був припинений. За цей період вийшло 1545 випусків. Невдовзі після звільнення району, у серпні 1944 року, знову розпочалося видання газети, але вже з новою назвою «Перемога», бо Перемога над ворогом була дуже жаданою і вже близькою. Пізніше цю назву змінили на «Прапор Перемоги», а з 1 березня 1963 року газета вийшла з назвою, яка є й донині. Підшивки газети за ці роки, складені в гірку, сягають 2 метри висоти. Всього на цей час випущено 9900 номерів. Тож сьогоднішній є певним ювіляром перед стартом до круглої цифри. Попереду — 100 випусків до круглої цифри в 10000. № 1 та № 2 відсутні в київській бібліотеці, тож невідомо, чи зможуть їх колись взагалі розшукати. Але є № 3 від 21 лютого 1933 року. Ця газета такого ж формату як і «Слава хлібороба, але лише з одним листком. Зрідка робили додаток з другим, коли виникала потреба. 

  На першій сторінці (аншлаг) заголовок через всю сторінку по ширині, як заклик: З ДЕКАДИ НА ДЕКАДУ ВИКОНУВАТИ ФІНПЛЯН! Цій темі присвячені всі матеріалі. Перший же з них звучить дуже загрозливо — «Вдарити по опортуністичній практиці». В ній аналізується стан виконання фінансового плану району, називаючи як тих, хто успішно з цим справляється, так і тих, хто не зробив цього. На 10 лютого план виконано всього на 10,1%. Успішно справляються Н-Люздорфська сільрада (50.2%), Іракліївська (45,8%), Петрівська (32%). 

  Надалі зазначається: 

  «…практика роботи останніх днів свідчить за те, що більшість осередків, сільрад та уповноважених РПК та РВК не спромоглися виконати постанову бюро РПК. Яскравий тому приклад — це Визирська сільрада, яка на 10 лютого виконала 14% плану, за останню декаду зібрала грошей 300 крб». Таку роботу ніяк не можна назвати інакше, як самим махровим опортунізмом. Попередження бюро уповноваженим по Визирській, Олександрівській, Сербській, Сичавській та Білярській сільрад не мало на них впливу. Перевіряючи роботу за останню декаду партійні та радянські організації повинні вжити найсуворіших кар до тих, хто своєю недбайливістю, небажанням працювати, зривають фіплян 1 кварталу. Треба рішуче натиснути на куркульські господарства та шляхом проведення широкої масової роботи закінчити фінплян до початку весняної сівби». 

  Таким чином, ми бачимо, що питання про збір коштів до бюджету стояло дуже гостро, а невиконання вважалося «опортунізмом», за що в ті часи можна було потрапити під репресії. Ця стаття звучить як постановочна від імені влади, хоч і без підпису. Друга, підписана «Петренко» (посада не вказана) під назвою «Вирівняти фінанс. фронт!» написана у тому ж стилі, також подає позитивні та негативні приклади. В замітці «У чому «секрет» ганебної роботи Ощадкаси» за підписом «Орлов» піддаються критиці керівники Райощадкаси та сільощадкас, які проявляють «злочинну бездіяльність навколо фінансових завдань». Серед передових тут названа Визирська ощадкаса. 

  В замітці «Що більше, 300 чи 500?!» вказується, що голова та секретар Вовківської сільради подають різну інформацію по виконанню плану: секретар — 5%, а голова — 40%. В кінці дається пряма вказівка: «Відповідні слідчі органи повинні зайнятись цією «арифметикою». І, на завершення, подано таблицю з виконанням плану у сільрадах. Їх всього 15. 

  У випуску газети за 25 березня і перша, і друга сторінки присвячені фінплану. Аншлагом звучить заклик до виконання плану за 1 квартал, як справу честі районної парторганізації. Виконання за 10 днів до кінця кварталу склало лише 43%. Для цього 24 березня навіть прийнято постанову бюро Комінтернівського райпарткому. А необхідність у цьому виникла тому, що обласне бюро КП (б)У 21 березня оголосило догану бюро РПК А-Кодинцівського району, а секретаря тов. Крепака попереджено, що коли найближчим часом не буде вжито серйозних заходів щодо мобілізації коштів, то до керівництва буде вжито найсуворіших заходів. 

  Нема куди діватися, районне бюро визнає критику цілком правдиву. Причину відставання знову таки вбачає в опортунізмі, потуранню куркулеві. Далі піддаються нищівній критиці партійні осередки та сільські ради, де план не виконують. І, звісно, також заносить каральний меч, оголошуючи суворі догани місцевим партійним бюро (Визирське, Сичавське, Сербське, Ранжівське, Любопільське та Широківське). Попереджені уповноважені РПК по сільрадах: Тарасов, Ларченко, Жук, Якимчик, Приходько та Патрик. Оголошено сувору догану секретареві Сичавського партосередку Завадському за самовільний виїзд до Одеси, в той час, як йде напружена боротьба за фінплан та збір посівного матеріалу. Фракції РВК запропоновано притягти до судової відповідальності районні та сільські організації за зрив виконання фінплану. В районі по 1 квітня оголошено штурмову декаду по мобілізації коштів. Багатьом посадовим особам вказано що і коли зробити, їх попереджено про персональну відповідальність. 

  Передові сільради закликають взяти на буксир ганебно відсталі: Визирку, Сичавку, Сербку, Ранжеве та Широкове. На стор. 2 внизу аншлаг, який ставить завдання: «Боротьбою з куркулем та його агентурою опортуністами — забезпечити виконання фінпляну 1-го кварталу!» 

  Ось так стояло тоді питання з наповнення бюджету. Такий прес згори на місцеві органи мав відповідні наслідки: план намагалися виконати, але часто це супроводжувалося невиправданими діями, багато людей безневинно постраждало. Чи можна було цього уникнути в тих конкретних умовах? Думки різні, зараз про це важко судити однозначно. Наше завдання є скромнішим — показати ту епоху такою, якою вона була. 

  Нагадаємо, що в народі газету «Слава хлібороба» називають «Наша районка», адже з 1932 року вона слугувала народові. 

За матеріалами газети «Слава хлібороба» № 45 (9 900).