У Визирській громаді пішов з життя Почесний громадянин Анатолій Березовський

Афанасій Гайдаржі, головний редактор газети «Слава хлібороба»

У 2013 році, напередодні Дня Перемоги, я телефонував Анатолію Володимировичу, вже як до знайомого, з питанням про зустріч. А він каже — приїжджайте до мене, я зараз кавуни саджаю, буду вільний через 40 хвилин. Ну я приїхав, бачу що земля на городі копана, а йому тоді вже було 88 років. От я і кажу йому, якщо людина у поважному віці саджає рослини, буде вона жити довго. Це йому сподобалося і він мені потім багато чого розповів цікавого зі свого життя.

Дмитро Березовський, онук ветерана А. В. Березовського

Загалом війна була сумною сторінкою у його житті, тому що він пережив дві війни. Перша, у якій він сам брав участь і захищав нашу Вітчизну, робив все, щоб ми жили під мирним небом і щоб ніколи знов… Про те, на жаль, знов. І ця звістка про нову війну його дуже турбувала. Він переймався тим, і казав що все своє здоров’я, молоде життя клав на те, щоб цього ніколи цього не було і щоб його діти й онуки жили під мирним небом. Але сталося так, що війна знову прийшла на територію України. Від дуже був вражений тим. Він казав, що не думав, що доживе до того дня, коли ми, українці, потребуватимемо в німців захисту від росіян.

Олександра Бондарчук, голова Першотравневої ветеранської організації

Він возив людей. Ми коли сідали до нього у машину він привозив нас у Першотравневе, а потім допомагав нам, жінкам, спускатися з цієї будки, кожній подавав руку. Це була прекрасна життєрадісна людина.

Олександра Бондарчук, голова Першотравневої ветеранської організації

Я, як стала головою ветеранської організації, то з Анатолієм Володимировичем постійно їздила на усі заходи, й в Одесу й у нас по селах. Наш депутат обласної ради Олег Джумберович Кутателадзе та Віталій Кутателадзе приїжджали його привітати то з Днем Перемоги, то з ювілеєм. Він цьому був дуже радий і казав завжди Олегу Джумберовичу про те, який в нього гарний син.

Дмитро Березовський, онук ветерана А. В. Березовського

Потім, коли вже дідуся ховали, на його похорон прийшло багато людей і було почуто дуже багато теплих слів на його адресу і я розумію, що звання «Почесним громадянином Визирської територіальної громади» він отримав не випадково.

Тетяна Горєлко, депутатка Визирської сільради від села Кінне

Відношення було негативним до російської агресії. Він був дуже засмучений. Переживши другу світову війну, сьогодні зіткнувшись з агресією, дуже болісно він це переніс. Кожного дня, коли я заходила до нього у гості, він завжди питав, які новини.

Олександра Бондарчук, голова Першотравневої ветеранської організації

Першого жовтня, коли ми до нього приїхали на День людини поважного віку, він казав, що наші переможуть, що наші ніколи не здадуться, все буде гаразд. Це були його слова.

Дмитро Березовський, онук ветерана А. В. Березовського

Це був його повний тезка — Анатолій Володимирович Березовський. Він був призваний до лав ЗСУ, захищав територію України, на жаль, він загинув.

Тетяна Горєлко, депутатка Визирської сільради від села Кінне

Я з ним майже не спілкувалася на цю тему, бо бачила, що він не дуже і хотів, це було велике горе. Єдине що він казав, що буде не вистачати, важко змиритися з цим. Він втратив сина і були надії на онука, який часто навідував дідуся, допомагав йому. Онук у нього був спортсменом, футболістом, мали на нього надії, але вийшло так. Дуже важко переживати такі моменти.

Дмитро Березовський, онук ветерана А. В. Березовського

Він хотів, щоб усі залишилися живі та були під мирним небом. Проте, якщо є така потреба, захищати Вітчизну. Знову є така потреба, то він завжди навчав нас усіх мужності, стійкості, незламності. Заради цього і потрібно жити.