Воїни, які житимуть вічно: Кирило Обеременко (фото)

Початок весни 2003 року для родини Обеременків з Першотравневого видався щасливим. 11 березня народився чудовий хлопчик — Кирило. І у будинку по вулиці Лесі Українки з тої пори не переставав лунати дитячий сміх. Він ріс разом зі старшою сестрою Альоною.

Маленький бешкетник полюбляв, як і всі хлопці, ігри на дворі та всілякі пустощі, а ще Кирило захоплювався футболом. Останнє стало не просто його захопленням, а переросло у справжнє хобі, яким він продовжував займатися і у дорослому віці.

Шкільні роки, як і у багатьох хлопчаків його віку, у Кирила пройшли яскраво та насичено. Він був дуже компанійським та відкритим, мав чимало друзів. З Русланом Васькиним, наприклад, вони виросли на одній вулиці. Потім стали однокласниками. Ця дружба була міцною та багаторічною.

Не дивлячись на дуже юний вік Кирило зазвичай приймав дорослі та зважені рішення. Він завжди був лідером і згуртувати навколо себе молодь йому було не важко.

З самого дитинства Кирило мав одне велике бажання і мрію: бути корисним для своєї родини і всіляко допомагати мамі. Тому після закінчення школи у 2020 році він, без довгіх роздумів, пішов працювати.

Але найбільшою відрадою для Кирила була його Бусінка — маленька племінничка Мілана.

До лав Збройних Сил Кирило вступив у червні 2021 року, ще до повномасштабного вторгнення. Війна застала його на службі. Він, разом з побратимами, боронив Південь України від російської навали та мужньо став на захист Миколаєва. Той оптимізм, який був у Кирила, завжди давав наснагу його рідним вірити у краще.

Кирило завжди вірив у свої сили та безстрашність. Йому здавалося, що підкорення певної вершини — це просто питання часу, а його внутрішнього ресурсу вистачить на втілення всього задуманого. Але всі плани та мрії про майбутнє зникли 29 березня 2022 року, коли у будівлю Миколаївської адміністрації прилетіла ворожа ракета. Одна мить, яка змінила докорінно життя родини Обеременків. Одна мить, яка поділила життя на «до» та «після». Мить, яка болючою раною залишиться назавжди у душі рідних та близьких Кирила. У грудні 2022 року його нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Посмертно. Молодому Захиснику навіки 19 років. Попереду було ціле життя. А залишилася тільки пам’ять, яку пронесуть через десятки років його близькі, рідні та маленька племінниця — Бусінка. Він буде жити вічно у літописах нашої історії, за яку сьогодні ми віддаємо занадто дорогу ціну.