Воїни, які житимуть вічно: Микола Зайцев (фото)

«Наталю, бережи батьків та дітей. Ти залишаєшся з ними на господарстві», — це останнє, що сказав Микола Зайцев своїй сестрі, перед тим, як стати на захист держави. Він народився 20 липня 1993 року у Бутівці. Ріс разом зі старшою сестрою Наталею. У 2000 році пішов до першого класу. В школі навчався добре. Був дружелюбним та відкритим.

Світлана та Володимир, батьки Миколи Зайцева

Він добре дружив з місцевими хлопцями, з любопільськими, з дмитрівськими — не було в нього ворогів.

Наталія Володимирівна, бабуся Миколи Зайцева

Він дуже добрий був. Про що не попросиш, він казав: «Зараз, бабуся». Золота дитина!

Після закінчення Дмитрівської школи у 2008 році Микола вирішує вступити до морехідного училища та освоїти професію моряка. Але, закінчивши навчальний заклад свою думку змінює. Каже — море це не його. Проходить строкову службу у ЗСУ.

Світлана та Володимир, батьки Миколи Зайцева

Хотів бути моряком, а коли вивчися — передумав. Пішов до армії у «Десну». Тільки туди хотів, він думав, що там сильна підготовка. Отримав звання «сержант» і допомагав навчати новобранців.

У 2013 році восени Микола повернувся з армії. Дома побув недовго, і вже влітку 2014 року був мобілізований у зону АТО. Служив у 79-ій бригаді у танковому підрозділі. Рік боронив державу на Східному напрямку. Повернувшись із зони бойових дій, Микола вирішує займатися підприємництвом. Виграє грант і відкриває власну справу з кролівництва. Потім змінює профіль роботи та працює в столярництві. Молодий хлопець, хоч і не встиг сам стати батьком, зате замінив його своїм племінникам, яких у нього двоє.

Світлана та Володимир, батьки Миколи Зайцева

Він їм замінив батька, усюди був з ними. Племінники виросли з Миколою.

Наталія Володимирівна, бабуся Миколи Зайцева

Я йому казала, що хочу правнуків дочекатися. Він казав: «Бабуся, ще встигну. Зараз відвоюємо країну, я повернуся, все вирішимо».

В юності Микола дуже полюбляв механіку. І якщо вдома його віддушиною були мотоцикли, то на службі — танки та бойові автомобілі.

Світлана та Володимир, батьки Миколи Зайцева

Добре вивчав механіку. Вже в армії йому це знадобилося. Також любив мотоцикли, він їх збирав, продавав. Залишилось 3 мотоцикли.

24 лютого 2022 року Микола зранку вже розумів: війна почалася. Не вагаючись, він зібрався та рушив до центру комплектування. Як виявиться пізніше — це був його останній день вдома.

Світлана та Володимир, батьки Миколи Зайцева

Прокинулися рано вранці, коли прогриміли перші вибухи. Микола одразу сказав, що поїде у військкомат. Йому запропонували вступити до 28-ої бригади, а він хотів тільки у 79-ту. Він зібрав речі, купив все, що треба і поїхав.

Того ж дня Микола вже був у Миколаєві у рідній 79-ій бригаді. З перших днів стояв на обороні міста. Далі — Донецький напрямок. З 2 липня 2022 року він перестав виходити на зв’язок. 3 липня об 11 годині дня Миколи не стало…

Світлана та Володимир, батьки Миколи Зайцева

Їх мали виводити звідти, вони 3 дні працювали. І тоді трапився приліт.

До 29 дня народження Микола не дожив лише 17 днів. 7 липня, на день народження сестри Наталії, ховали Героя.

Світлана та Володимир, батьки Миколи Зайцева

Начебто він десь комусь казав, що його відпустять 7 липня. Сьомого його привезли і поховали.

Старший племінник Миколи сьогодні освоює військову професію, молодший також планує помститися за дядька. Микола має чимало нагород за бойові заслуги. Після загибелі на його честь було названо вулицю у Бутівці, де він жив. Герой Микола Зайцев тепер боронитиме нас всіх у лавах небесного війська.

Схожі новини:

Всі публікації