Він мріяв разом з родиною на авто подорожувати Україною. Натомість — став на її захист та поклав життя заради майбутнього доньки та сина. Він полюбляв готувати смачні страви і навіть на фронті кухня була невіддільною частиною його життя. Він просто любив це життя… Микола Налапко — корінний мешканець Першотравневого. Тут він народився, коли село ще тільки будувалося — 15 жовтня 1967 року. Тут закінчив школу. У своє рідне село Микола був закоханий змалечку.
Світлана Налапко, дружина Миколи Налапка
Тут його будинок, він тут народився, прожив все життя, ходив у Першотравневу школу. Він дуже любив Першотравневе. В нас була можливість переїхати, але він завжди повертався сюди, тому що дуже любив своє село. Тут в нього багато друзів, мабуть, половина села його знає.
Хоч Микола і не здобув вищу освіту після закінчення школи, але це не завадило йому отримати чи не найбільший подарунок від життя — дружину Світлану. Їхня спільна історія розпочалася 8 жовтня 1994 року у Першотравневому під час весілля племінниці Миколи і водночас — одногрупниці Світлани. Ось так доля звела два серця — в єдине.
Світлана Налапко, дружина Миколи Налапка
25 листопада 1995 року ми одружилися. У 96-му році в нас народилася донька. Через шість років у нас народився син. Він дуже сильно любив дітей.
У родини в 1996 році народжується донька. Таткова гордість і повна його копія.
Світлана Налапко, дружина Миколи Налапка
Доньку звати Аліна. Я хотіла дати ім’я Анастасія, але тато дуже хотів назвати доньку Аліною. Він нею дуже пишався, вона завжди виправдовувала його надії. З першого дня це була «татова доця». Він її навіть на полювання брав з собою. Вони завжди між собою радилися. Донька закінчила медуніверситет. Коли він був вже на бойових позиціях, він їй телефонував і просив медичних порад, якщо комусь було погано.
Через шість років у родини — поповнення. На світ з’явився син Максим. У ньому Микола бачив своє продовження. А ще — всіляко хотів, аби синочок став моряком, як про те колись мріяв він сам.
Світлана Налапко, дружина Миколи Налапка
Микола мріяв стати моряком, це була його дитяча мрія, але у нього в житті так не вийшло. Він сказав, що син Максим буде моряком. Максим спочатку трохи вагався, а потім сам вирішив вчитися на моряка. Зараз навчається на четвертому курсі на бюджеті. На початку травня, коли вже все це почалося, Максим збирався в рейс, Микола кожного дня телефонував, казав: «Головне, щоб син пішов у рейс, щоб у нього все вийшло». Коли вже Максим був на судні, батько був дуже радий. Він пишався дітьми — син пішов у рейс, донька закінчила університет і працювала. Він вважав свою місію виконаною. Нам залишилося тільки жити і чекати миру.
Аліна Налапко, донька Миколи Налапка
Тато в малому бачив продовження своє і він дуже хотів, щоб син втілив ті мрії, які в нього не вийшли. Максим захотів займатись футболом — ось йому професійне спорядження. Гітара — ось йому гітара, курси гри на гітарі. Джиу-джитсу — ось йому найкраще кімоно, змагання, ми всюди їдемо. У тата завжди було так — все, що стосується його дітей для нього на першому місці.
Світлана Налапко, дружина Миколи Налапка
Перші змагання у Максима були на День народження батька — 15 жовтня. Вони разом поїхали, Максим посів 3 місце. Для мого чоловіка це була велика радість, він сказав: «Синку, ти зробив мені такий подарунок!»
Микола був чудовим батьком: люблячим, турботливим. Заради своїх дітей він був готовий на все. Супергерой, вчитель, наставник, захисник і друг — все це перепліталося в його особистості.
Аліна Налапко, донька Миколи Налапка
Одного разу, коли я навчалася в університеті, я дуже погано почувалася. Я зателефонувала татові, він був на роботі. Кажу: «Мені так погано, пари вже закінчилися, може ти забереш мене». Він відпросився з роботи і вже через 20 хвилин чекав мене біля університету на машині. Якщо погано — в лікарню, додому, все що треба. Він завжди був таким. Я знала, що йому можна зателефонувати, коли погано і він зробить все, щоб бути поруч. Це найцінніше, що запамятовується, це проходить через все життя — він завжди був поруч у той момент, коли був потрібний.
До 2017 року Микола працював водієм у газовій дільниці. З 2017 — проходив службу за контрактом у зоні АТО.
Світлана Налапко, дружина Миколи Налапка
У 2017 році він пішов у зону АТО, казав, що так треба. Він відслужив три роки по контракту.
Після участі в АТО у 2020 році Микола повертається додому та влаштовується на роботу в Одесі охоронцем. Окрім того, він працює будівельником. А ще займається своїм хоббі — мисливством. У лютому 2022 року знову вирішує йти захищати державу. Рішення було виваженим та зрозумілим: заради вільного майбутнього своїх дітей.
Світлана Налапко, дружина Миколи Налапка
25 лютого він сказав, що піде на фронт. Йому вже було на той час 54 роки і в нього було багато хвороб. 5 березня 2022 року він сам поїхав до військомату. Спочатку вони були під Херсонською областю, він був гранатометником. До кінця листопада вони були там, а потім їх відправили на Бахмут. Там він був до останнього, до 20 травня.
Останній свій бій Микола прийняв у складі 28-ої бригади 20 травня 2023 року під Бахмутом. Його плани про те, аби на авто з родиною об'їхати всю Україну залишилися нездійсненними. Він вже не зустріне сина з рейсу, доньку з роботи, не відгуляє їхні весілля та не побавить онуків, про яких так нестримно мріяв.
Аліна Налапко, донька Миколи Налапка
Він дуже хотів онуків, завжди мріяв, що в нього буде багато онуків, що він буде їх виховувати. В нього був позивний «Дід». Але в реальному житті йому не довелося стати дідом.
Він так багато не встиг зробити. Його життя навіки забрала проклята війна. Микола зробив найголовніше: зберіг та захистив свою родину від ворога. І сьогодні продовжує це робити, але вже у небесному строю. Вічно усміхнений та життєрадісний. Таким його образ запам’ятається у серцях кожного з нас.