У Визирській громаді відзначили День медичного працівника (фото)

Ганна Масленнікова, сімейний лікар Визирського центру первинної медико-санітарної допомоги

В мене династії нема, але я пам’ятаю, що з першого класу школи я знала, що буду лікарем В мене не було питань стосовно професії. Тобто я не хотіла бути медичної сестрою або лаборантом. Я знала, що буду лікарем і працюватиму з дітьми. Це була моя мрія, саме педіатрія. Я вам скажу, що це не просто 8 років навчання, це постійне навчання і я навчаюсь досі. Вже 18 років, як я закінчила медичний університет. Я не шкодую, що я лікар, я не бачу себе в іншій професії. Іноді я втомлююсь і професійне вигоряння буває, але намагаюсь з ним впоратися. Дійсно в медицину йдуть ті, хто любить цю професію. Працювати заради грошей, заради заробітку, тут неможливо, це потрібно любити. Я дуже хочу, щоб медицина любила наших працівників. Я хочу, щоб наша професія завжди була вдячною та щоб було менше тяжких хворих, тому що кожен тяжкий хворий для нас це теж тяжко.

Світлана Анохіна, головна медична сестра Визирського центру первинної медико-санітарної допомоги

Не пошкодувала, але з початку хотіла бути ветеринаром. Але мені дуже шкода тварин. Тому якось затягло мене у професію медичної сестри. Я бажаю всім нашим медичним працівникам, щоб скоріше закінчилася війна, щоб у нас було менше роботи з такими травмами. І щоб ми працювали тільки на профілактику.

Олеся Остапчук, медична сестра Визирського центру первинної медико-санітарної допомоги

Пошкодувати, я не пошкодувала. Працюю я вже 20 років і мені ця професія подобається. З самого дитинства я мріяла про цю професію, я вдома постійно своїх ляльок лікувала. І вирішила, що хочу стати медичною сестрою.