Щорічно 15 лютого в Україні вшановують ветеранів бойових дій. Офіційно ця дата була встановлена в Україні 11 лютого 2004 року указом Президента України.
В Афганістані загинули 3 360 українців, а 72 воїни зникли безвісти. Майже три тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовами, 711 дітей — сиротами. Понад 8 тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами. У цих скорботних цифрах є й жителі Лиманщини.
Крім афганців, вшановують і військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України. У період незалежності в миротворчих операціях за межами країни загинуло 49 військових.
У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу. З нагоди Дня вшанування, за вже усталеною традицією, в територіальних громадах проводяться заходи із вшанування ветеранів.
Володимир Наконечний, голова спілки ветеранів Афганістану Красносільської ОТГ
В нашій організації налічується 60 осіб. У нас є традиція, хоч і скорботна, у переддень Дня вшанування, спільно об’їжджати ті населені пункти, в яких мешкають ветерани, де залишилися ще живими матері загиблих воїнів та де є похованими наші побратими. Благодійний фонд імені Олексія Ставніцера надає нам автобус і ми ідемо за маршрутом: Калинівка, Широке, Доброслав, Першотравневе, Кремидівка, Переможне, Красносілка, Олександрівка, Фонтанка, Нова Дофінівка. Багато хто буде за кермом власного автомобіля. В цій акції беруть участь ветерани з усіх територіальних громад. Цього разу ми поїхали 12 лютого.
Голова спілки ветеранів Афганістану Визирської ОТГ Володимир Швецов розповів, що в ній представлені 13 осіб з 6 сіл. Вони також взяли участь у цьому заході.
В. А. Муренець очолює «Спілку інвалідів-ветеранів Афганістану» Лиманського району та займається питаннями реабілітації колишніх воїнів. В розмові він згадав про торішню зустріч з учнями Красносільської школи, під час якої ветерани розповідали молоді про ті нелегкі, часом, трагічні дні, які їм довелося пережити. Один зі школярів запитав колишніх воїнів чи було їм страшно там.
Віталій Муренець, голова «Спілки інвалідів-ветеранів Афганістану» Лиманського району
Страшно всім, бо всі хочуть жити. Але з часом кожен воїн набуває певний досвід, він вже починає більш холоднокровно реагувати на критичні ситуації, а значить правильніше оцінювати обставини навколо. Це допомагає виконати як бойове завдання, так і вижити самому.
В.І. Наконечний зараз доводить до відома ветеранів інформацію від державного закладу «Госпіталь ветеранів війни «Лісова поляна»» Міністерства охорони здоров’я України, розташованого в знаменитій Пущі-Водиці під Києвом. Є путівки на лютий та березень за різними діагнозами.
За матеріалами газети «Слава хлібороба» № 6 (9913).