Нещодавно в Парламенті Мінрегіон презентував власне бачення реформи районного (субрегіонального) рівня місцевого самоврядування. За розрахунками Міністерства, замість 490 чинних районів мають бути створені 102 нових - більш спроможних та ефективних. Остаточні рішення прийматиме Верховна Рада у законах, розроблених за результатами консультацій експертів та урядовців з представниками громад, районів та областей. Так навіщо ж реформувати райони?
Перше. Усе менше підстав мають райони для спільного представництва інтересів громад. До реформи чи не кожен район складався з десятків сільських, селищних, міських рад. Отже, районам, теоретично, було чиї спільні інтереси представляти. Але в ході децентралізації на всій або більшій території багатьох районів сформувалися об’єднані громади, які перебрали майже усі повноваження районних держадміністрацій та районних рад, вийшли з-під їхнього підпорядкування. Звичайно, виникає питання ефективності таких районів.
Друге. Ресурси на рівні районів використовуються нераціонально. Третє. Райони не координують територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади.
Четверте. Райони більше не опікуватимуться вторинною ланкою медицини. Медична реформа, яка триває в Україні, передбачає, що з 2020 року лікарні, які зараз є районними, отримуватимуть кошти з держбюджету через Національну службу здоров’я України.
П'яте. Послуг, за якими людям потрібно буде їхати "в район" не залишиться. Більшість послуг вже зараз люди можуть отримувати не в районі, а в громадах, у тому числі - у Центрах надання адміністративних послуг. Коли спроможні громади покриватимуть усю територію країни, їхати в район людям не буде за чим.
І останнє, шосте. Занадто подрібнений районний рівень. В Україні 490 районів. В деяких з них кількість жителів - менше 10 тисяч. Такі райони неефективні ні з економічної, ні з управлінської точки зору.
Територія нових районів має бути компактною, географічно цілісною та зв’язною. Чисельність населення району має становити не менше 150 тис. осіб. Центрами нових районів в першу чергу визначатимуться міста - обласні центри, а також міста з населенням не менше 50 тис. осіб, якщо вони розташовані на відстані не ближче 30 кілометрів від межі міста - обласного центру. Зона доступності до центрів нових районів - не більше 60 кілометрів по автомобільних дорогах. На територіях, які поза зоною доступності цих 60 км., районними центрами пропонують визначати населені пункти, де мешкає не менше 10 тис. осіб.
Щоб завершити формування ефективної децентралізованої системи місцевого самоврядування в країні, треба чергові місцеві вибори восени 2020 року провести на новій територіальній основі громад і районів. Для цього максимум до літа 2020 року мають бути прийняті всі необхідні закони і урядові рішення.
За матеріалами "Децентралізації".