Ірина Крецу: полотно засіяне квітами та добром

  Вчителька Доброславського НВК «ЗОШ І–ІІІ ст. — гімназія» Ірина Володимирівна Крецу у вільний від роботи час, талановито володіючи голкою, творить на полотні справжні рукотворні дива. А все почалося ще з дитячих літ, з того часу, коли восьмикласниця Іринка побувала на екскурсії в Західній Україні. Дуже гарно там було: і сині гори, і віковічні смереки, і стрімкі гірські потічки… Та найбільше дівчинці запали в душу побачені вишивки місцевих майстринь. Вони були такі яскраві та гарні — очей не відірвати.

  Тож, повернувшись в рідне селище, школярка і собі почала робити перші кроки в цьому виді мистецтва. Стібок за стібком, хрестик за хрестиком і непомітно, у неї на очах, образно кажучи, народжувалися вишивки. Радості не було меж.

  Згодом, накопичивши певний досвід, юна вишивальниця, що називається, почала творити чудові узори на наволочках, простирадлах, рушниках… Кожен новий витвір, за її словами, вона пропускала через своє серце. Пізніше, з невимовним душевним піднесенням, Ірина працювала над головною, як сама вважає, вишивкою її життя — іконою «Свята вечеря», на якій зображений Ісус Христос та дванадцять апостолів. Особливою гордістю майстрині є також понад десять інших вишитих ікон.

  З роками Ірина Володимирівна захопилася вишивкою бісером, котра приносила їй особливе задоволення. На полотні, наче живі, в неї виходять птахи, звірі, квіти, природні пейзажі тощо.

  Найпершим поціновувачем вишитих дружиною виробів є чоловік Олександр, який всіляко підтримує її.

  Паралельно з педагогічною роботою, мистецьким захопленням, Ірина Крецу знаходить час для проведення виставок, ярмарок, конференцій, майстер-класів, пов’язаних з мистецтвом вишивки. Вона також бере участь у шкільних конкурсах з рукоділля серед вчителів Доброславської громади. Майстриню нерідко запрошують на обласні, районні заходи. Крім викладацької роботи, в позаурочний час, вчителька веде гурток «Чарівна намистинка» — вчить школярів вишивати.

  Захоплення Ірини передалося і її сестрі Наталі Володимирівні Приходченко, яка також працює вчителем місцевої школи, і котра вже має у своєму доробку чимало вишитих полотен.

  До мистецького захоплення доньок свого часу долучилася і матір — фахівчиня педагогічної роботи з багаторічним стажем — Лариса Валентинівна Науменко. І ось вже разом, не перший рік, родинне тріо вишивальниць, у вільний від основної роботи час, творить красу — вони засівають полотно квітами та добром.

  Слід також зазначити, що Ірина Крецу не лише сумлінний працівник педагогічної справи, талановита майстриня з вишивки, а й турботлива мама, дружина, яка чимало часу приділяє своєму первістку — чотирирічному Іванку, коханому чоловіку, домашнім справам. Тому неспроста в цій сім’ї панують любов та взаєморозуміння, а вишиті цією жінкою картини є такими світлими та життєрадісними.

Автор: Іван Рафальський.