Олексій Ставніцер – ім’я, яке багато значить для кожного мешканця регіону

  Є чимало жителів в селах Лиманського району для яких Благодійний фонд ім. Олексія Ставніцера був рятівним у важкі періоди життя. А прізвище Ставніцер стало символом співчуття, допомоги та милосердя. Фонд поповнюється відрахуваннями від чистого прибутку підприємств транспортного вузла «ТІС» і створений відносно нещодавно, у 2011 році, відразу після смерті Олексія Михайловича Ставніцера, мецената, засновника і генерального директора «ТІС». Протягом життя Олексій Михайлович активно займався благодійною діяльністю. Він просто допомагав людям, які зверталися за допомогою.

  У Лиманському районі з ініціативи Олексія Ставніцера були побудовані дві нові школи в селах Кремидівка і Визирка, відновлювалися храми, будувалися дороги, закуповувалося необхідне для амбулаторій, шкіл, дитячих садів. Сьогодні цю добру справу продовжують його сини, соратники і близькі люди.

  На вулиці Архітекторській, в Одесі, зведено унікальний православний храм для людей з вадами слуху, богослужіння проводять з сурдоперекладом. У храмі служить отець Анатолій, у певний період свого життя, він працював на «ТІС», був помічником голови профспілкового комітету.  

  Компанія «ТІС» була заснована Олексієм Ставніцером і Олегом Кутателадзе в 1994 році на базі закинутого комплексу з імпорту фосфоритів державного підприємства «Лиман» на 17 причалі порту "Южний". З приходом Олексія Ставніцера і Олега Кутателадзе була здійснена унікальна перебудова комплексу з імпортного в експортний, так почався розвиток транспортного вузла «ТІС». З вересня 1994 року було побудовано 8 власних причалів, загальною довжиною понад 1800 метрів і з днопоглибленням до 15 м.

  Він народився наймолодшою, шостою дитиною в сім'ї. Його батько, Михайло Фреймовіч Ставніцер, був масштабним господарником епохи індустріалізації, був репресований, вижив. На схилі років займався творчістю.

  Мати, Олександра Вікторівна Ставніцер, присвятила себе сім'ї і вихованню дітей. Олексій закінчив школу ім. Столярського по класу скрипка. Маючи винятковий слух, свої перші гроші заробляв, граючи в оркестрі. У 18 років, за прикладом старшої сестри, захопився альпінізмом, що визначило його майбутню спортивну діяльність, потім роботу і філософію життя на багато років.

  До 1992 року О. М. Ставніцер професійно займався альпінізмом, працював на турбазі "Терскол" МО СРСР, організовував масові армійські спортивні олімпіади на Ельбрус. Ставши начальником навчальної частини в альптаборі побудував стенд, для випробування страховки і спорядження, що на ті часи було суттєвим кроком вперед у методиці навчання альпіністів.

  Створив і очолив навчально-методичний центр «Ельбрус», цей табір на кілька років став всесоюзним центром альпінізму, де велася підготовка інструкторів, альпіністів, спецпідрозділів і прикордонників.

  У 1990 р. переселився з родиною до Одеси і заснував компанію «Еверест». У 1994 році, разом з Олегом Джумберовичем Кутателадзе заснував компанію «ТІС», яка на сьогоднішній день є найбільшим приватним транспортним вузлом України.

  Визирка з'явилася в житті Олексія Ставніцера відразу з «ТІСом», в той час це було стагнуюче з тотальним бездоріжжям село, воно не мало жодних перспектив для розвитку. Після того, як підприємство «ТІС» було переведено до Визирки, Олексій Михайлович вирішив переїхати в село. Він купив ділянку землі недалеко від школи і побудував будинок.

  Ставніцер розумів, що податки, які підприємство відраховує до бюджетів різного рівня, повинні йти на розвиток громад.

  О. М. Ставніцер, виконуючи обов'язки депутата районної ради, надавав посильну допомогу по відновленню об'єктів соціальної інфраструктури в районі, за його ініціативою було створено Благодійний фонд соціального розвитку Комінтернівського району.

  Людмила Ярославівна згадує свою поїздку разом зі Ставніцером в село Кремидівка, побачивши аварійне становище школи, було прийнято рішення про ремонт будівлі. За гроші О. М. Ставніцера і Благодійного фонду ремонт був здійснений в найкоротші терміни.

  «ТІС» завжди активно підтримував ідеї шефа з благоустрою району. Зібравши навколо себе команду однодумців, Олексій Михайлович зумів донести головну ідею, що будувати великий сучасний бізнес неможливо на окремо взятій ізольованій території. Від якості життя людей, що живуть навколо безпосередньо, залежить і якість бізнесу.

  Величезною подією в житті Визирки стало відкриття у 2007 році нового двоповерхового корпусу школи. Олексій Михайлович повністю контролював будівництво.

  Хобарт Ерл, головний диригент Одеської філармонії, згадує, що Олексій Михайлович часто відвідував його концерти. В кінці 1990-х Ставніцер не тільки сам економічно підтримував Одеський філармонійний оркестр, а й об'єднав навколо цієї ідеї інших меценатів. Тому весь симфонічний оркестр приїхав на відкриття маленької сільської школи.

  Оксана Ізюмова, вчитель школи, погодилася зайнятися пошуками архівних матеріалів, отець Анатолій стати редактором, сам Олексій Михайлович контролював всі етапи роботи. Підсумком став вихід у світ книги – "Історія села Визирка". Кожна сім'я села Визирка отримала таку книгу.

  Після відкриття нового корпусу школи, почався ремонт старої будівлі. З ініціативи О. М. Ставніцера і його дружини, Олени Вадимівни Козьміної, в ньому планувалося відкрити центр дитячої творчості, де вихованці будуть займатися мистецтвом, при повній підтримці всіма витратними матеріалами.

  Сьогодні обидва сини Олексія Ставніцера, Єгор Гребенников і Андрій Ставніцер, успішно розвивають бізнес батька. У діяльності Благодійного фонду активно беруть участь Олег Кутателадзе і його син Віталій.

  Вдячні жителі Визирки назвали на честь свого односельця, мецената Олексія Михайловича Ставніцера, центральну вулицю села.