Пейзаж, що надихає: художниця розмалювала стіну будинку у Визирці (фото)

У Визирці художниця Валентина Гарбузенко перетворила стару стіну біля свого дому на вікно у світ без війни, розмалювавши її мирним пейзажем. Цей творчий акт став не лише особистим заспокоєнням, а й продовженням давньої української традиції прикрашання осель, що випромінює добро та захист.

Навіть у найтяжчі часи українці творять красу, бо творчість — це теж наша зброя, яка допомагає вистояти. Коли звичне руйнується, людина інстинктивно шукає те, що підтримує її сили. Для жительки Визирки Валентини Гарбузенко це фарби й пензель. Вона — професійна художниця, іконописиця. Та цього літа її майстернею стала не лише кімната з іконами, а й стара стіна біля дому, на якій вона зобразила мирний пейзаж з водоймою.

Разом із чоловіком Валентина перетворила сіру поверхню на вікно у світ без війни. Можливо саме в цьому й полягає найбільша цінність мистецтва: воно створює простір, де душа відпочиває, навіть коли довкола тривають жахіття війни.

Творчість для Валентини Гарбузенко — форма внутрішнього опору. У часи війни кожна така картина — не просто мистецтво, а спосіб сказати: життя триває.

Малювати на стінах — українська традиція, що сягає коріннями у сільську культуру. Ще сто років тому господині прикрашали свої хати квітами, соняшниками, виноградними гілками. У Полтавській та Черкаській областях такі розписи вважалися оберегами дому. На Поділлі стіни білили вапном і розмальовували барвистими орнаментами — щоб «хата дихала красою». Найвідомішим прикладом став петриківський розпис на Дніпропетровщині, який нині внесено до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Колись у Петриківці будинки вкривалися суцільними «килимами» з квітів, птахів та фантазійних рослин.

Валентина Гарбузенко з Визирки продовжує цю традицію, але, замість орнаменту, обрала пейзаж. Її «Луг з водоймою» став сучасним втіленням звичаю прикрашати оселю аби вона випромінювала добро й захист.