С. Джеджора: "На підприємстві "ТІС" витримуються всі екологічні норми"

Де-факто моя співпраця з "ТІС" почалася в 1996 році. Тоді я обіймав посаду спеціаліста з охорони навколишнього середовища южненського міськвиконкому. Ми познайомилися з Олексієм Ставніцером, і я дізнався про його наміри на місці занедбаного комплексу з перевантаження фосфоритів побудувати новий комплекс з перевалки мінеральних добрив. Позиція підприємства "ТІС", підхід до питань охорони навколишнього середовища, мені дуже імпонували. Власне, з цього моменту співпраця і почалася, а в 1998 році, коли вже повним ходом йшла реконструкція перевантажувального комплексу, на запрошення Олексія Михайловича я перейшов на роботу сюди, в "Трансінвестсервіс", головним фахівцем з охорони навколишнього середовища. І ось з 1998 року я керую екологічною службою.

У Олексія Михайловича задуми були грандіозні, у нього були далекосяжні плани. Взагалі таких людей мало. Він дбав не тільки про виробничу діяльність, про прибуток. Його турбували життя і здоров'я людей, які живуть в найближчих населених пунктах. Щоб ні в якому разі те, що він створює тут, не вплинуло на погіршення екологічної ситуації. Для цього йому, звичайно, потрібні були грамотні фахівці, розвиток підприємства потрібно було здійснювати з урахуванням екологічних вимог, з урахуванням того мінімального впливу, який він справляє на навколишні території. Для цього, буквально з перших днів роботи, була створена екологічна служба. Вона і зараз розвивається разом з підприємством, і досить успішно.

Немає окремого закону про екологічну службу, як є, наприклад, Закон "Про охорону праці", який чітко наказує мати в штаті певну кількість потрібних фахівців. А в українському екологічному законодавстві такого немає. Це була добра воля Олексія Ставніцера і його бажання ростити своїх фахівців. Це дуже правильно, від кадрів залежить все. У той час практично на всіх підприємствах, навіть на великих, питаннями екології займалися бухгалтери, фахівці з цивільної оборони, з охорони праці. Підготовлених, кваліфікованих екологів не було. У Олексія Михайловича був дар передбачення, він відразу врахував ці питання і створив таку службу.

Завдання екологічної служби, поставлені з самого початку не змінилися. Виріс обсяг роботи. З невеликого причалу, по суті, для одного судна, підприємство перетворилося в найбільший і потужний порт в Україні. Це не окремі термінали, а єдиний живий організм з великим вантажообігом, який безперервно розвивається. Ця безперервність передбачає і наш розвиток як фахівців. Ми працюємо в умовах постійних змін в законодавстві, в нормативно-правовій базі. Упевнений, працюючи на такому підприємстві, ми повинні знати набагато більше, ніж будь-який інспектор, який до нас приходить. Практично щоденне завдання - це ведення поточної документації про природоохоронну діяльність, статистична звітність, контроль за екологічно-санітарним станом у всіх підрозділах, за змінами в технологічних процесах, за будівельними роботами, словом, за загальним станом того, що тут відбувається.

Тут найголовніше ось що. Ми - морський перевантажувальний комплекс. Вантажимо зерно, вугілля, руду, мінеральні добрива. Тут немає хімічних виробництв, тут немає ніяких токсичних елементів, немає джерел іонізуючого випромінювання. Тут основний момент, що вимагає контролю - це пил від вантажів, що перевантажуються, частки яких потрапляють в повітря. Це те питання, яке ми максимально контролюємо. Контроль цей здійснюється постійно і в рамках тих дозвільних документів, які ми отримали. Одне із завдань екологічної служби - виявляти будь-які нові виробничі ділянки, обладнання не враховане в дозвільних документах. Виявивши нові джерела викидів в атмосферу, ми проводимо коригування документів. Як підприємство, ми оформляємо дозвільну документацію про викиди в атмосферу терміном на 10 років. Але через необхідність постійного виявлення нових можливих джерел викидів від інноваційних технологічних процесів або залучення нових вантажів, ми коригуємо цю документацію щорічно, а то і два-три рази на рік. Змін багато, і наші фахівці їх постійно відстежують.

Так, дбайливе ставлення до екології починається з політики керівництва компанії. Якщо на те не було б доброї волі, нам нічого не вдалося б зробити. Це прямі витрати для підприємства, які економічно не окупаються ніяк. Екологічний контроль не приносить прибутку. Але нинішнє керівництво компанії і Олексій Михайлович, свого часу, і його правонаступники зараз, дуже добре розуміють важливість і необхідність екологічної роботи і йдуть на ці витрати. Для прикладу наведу деякі цифри. Думаю, будь-якому громадянину зрозуміло - все, що стосується податків, це дуже серйозно. Я маю на увазі, що будь-які підтасування в податкових платежах, погано закінчуються для власників і інвесторів будь-якого підприємства. З фіскальними органами жартувати не можна. Так ось, екологічний податок за шкоду, що наноситься повітрю, за наші викиди, простіше кажучи, який офіційно щорічно виплачує транспортний вузол "ТІС", становить не більше 18 тисяч гривень. Це цифра за минулий рік.

Ви абсолютно праві! Це не сотні тисяч, не мільйони гривень! Тобто, збитки від нашої діяльності, від викидів в атмосферу, і з точки зору держави, дуже невеликі. Тому, говорити про те, що діяльність підприємства може привести до якоїсь екологічної проблеми в регіоні, неправильно. Просто, в деяких випадках, питання екології стають інструментом недобросовісної конкурентної боротьби. Не встигли ми пройти екологічну експертизу і не довівши розрахунковим шляхом, що така діяльність дозволена, тобто не викличе серйозних наслідків для здоров'я жителів ні сьогодні, ні завтра, ні у віддаленому майбутньому, ми не маємо права навіть починати її. Реалізація проєктів починається тільки після екологічної оцінки. З точки зору держави, ми жодним чином не можемо вплинути на життя і здоров'я людей за межами санітарно-захисної зони, яка встановлена ​​нам санітарним законодавством. І ось на межі санітарно-захисної зони ми ведемо контроль тих викидів, які можуть бути.

Я скажу так, за 20 років, незважаючи на значну кількість вантажів, що переробляються, на кордонах підприємства "ТІС" не було і немає перевищення гранично допустимих показників для атмосферного повітря. Візуально в промисловій зоні можна бачити пил при навантаженні вантажів. Все це в межах незначних і допустимих норм. Тому ми і платимо такий екологічний податок. Розміри його я назвав. Наші вантажі, по класифікації, не є морськими забруднювачами. Навіть якщо їх частки потраплять в воду (ми враховуємо і потрапляння пилу в воду), вони просто осядуть на дно і не призведуть до забруднення водного середовища. Григорівський лиман, де розташований транспортний вузол "ТІС", це найчистіший лиман в північно-західному Причорномор'ї.

Так, і це, напевно, одне з наших найбільших досягнень. Нам вдалося побудувати екологічну політику і систему екологічного управління так, що ми позиціонуємо себе як єдиний об'єкт, в плані здійснення впливу на навколишнє середовище. Я вважаю, це єдиний правильний підхід, який може бути для таких підприємств. Показником нашої ефективної роботи є і той факт, що за всі ці роки до нас немає жодних обґрунтованих претензій, позовів або штрафних санкцій.

Ми добре контактуємо з місцевою владою, багато жителів цілими сім'ями працюють у нас. Наше підприємство, у свою чергу, здійснює діяльність відкрито і прозоро. Ми завжди готові відповісти на всі виникаючі у людей питання. Ставте їх, будь ласка, нам, фахівцям, у яких є правдива інформація, та не звертайте увагу на, поширену окремими інтернет-виданнями брехню і неперевірену інформацію. Приходьте до нас і питайте, Ви отримаєте повну кваліфіковану відповідь, ми відкриті до діалогу.