ЛАН » Головні події дня » Гортаючи сторінки життя. Мешканка Першотравневого розповіла про свою незвичайну долю (фото)

29 сер 2019, 12:00 Головні події дня / Новини / Події / Суспільство / В регіоні / ОТГ / Визирська

Теги: Визирська ОТГ Першотравневе Ніна Стоілакіна Олександра Бондарчук ветерани

Гортаючи сторінки життя. Мешканка Першотравневого розповіла про свою незвичайну долю (фото)

Ніна Андріївна Стоілакіна - відома особистість у Першотравневому. Знають її, як порядну людину, котра завжди чуйна та привітна. З першого погляду все відразу стає зрозумілим: ця жінка на зло не здатна.
Народилася Ніна Андріївна у селі Балайчук Березівського району. Працювала кухаркою. У рідному селі зустріла свою долю - Івана Дмитровича Стоілакіна. У 1952 році одружилися. Змінили не одне місце проживання. Народили діточок. Роками пізніше вже у селі Раухівка побудували свою першу домівку.
Івана Дмитровича у 1973 році відправили до Першотравневого. Так почалася нова історія сім'ї Стоілакіних. Спочатку жили у двоповерхових будинках в центрі села. Там квартири надавали для тимчасового проживання тим, хто розбудовував населений пункт та працював на місцевих підприємствах. Але, через декілька років вирішили: потрібно зводити свій дім.

Ми побудували цей дім. Бо вже хотілося щось своє. Продали будинок у Раухівці. Будувалися, правда, 5 років. Ми працювали з Іваном Дмитровичем. Я у торгівлі, а він спочатку бухгалтером на Комінтернівській птахофабриці, а потім у ПМК, - Ніна Стоілакіна, мешканка Першотравневого.

Іван Дмитрович, до речі, видатна постать у Першотравневому. Він - ветеран Другої Світової. Для того, аби потрапити на фронт та боронити свою землю, йому довелося змінити прізвище, бо греків тоді не брали. Так Іван Стоілакі став Стоілакіним, який пройшов Україну, Румунію та Болгарію у складі 3-го Українського фронту. А у Болгарії ледь не оженився. Але долі видніше, як наше життя складати. Свою половинку він знайшов тут, на Україні. Діти подружжя Стоілакіних зі сльозами на очах згадують щасливі дні, бо батька, на жаль, вже немає…

Я не пам'ятаю, щоб вони сварилися. Тато до останніх днів виходив ось на подвір'я та на вулицю, ходив багато. Казав, що у русі - життя. Батьки нас ростили за принципом того, що багатство не у грошах, а у духовних цінностях, - Людмила Мельникова, донька Ніни Андріївни.

Не дивлячись на всі круті поворити у житті, Ніна Андріївна сповнена оптимізму. Зараз вона малює. Каже, хоч і по дитячому, не професіонально, але знаходить у цьому свою відраду.

Ось мої малюнки. Буває, встану вночі, сяду і малюю. Як щось придумаю, так і виводжу на папері. Я донці сказала якось, щоб придбала мені альбом і олівці. Тепер в мене ціла колекція фломастерів. Часто я малюю квіти, будинки та людей. Це заспокоює, - Ніна Стоілакіна, мешканка Першотравневого.

Подружжя Стоілакіних у Першотравневому знає, напевно, кожен другий.

Їх Бог звів. Іван Дмитрович для мене був, як батько. Завжди такий уважний, розумні поради давав. А Ніна Андріївна завжди відносилася з любов'ю до людей. Гості для неї - як рідні. Ніколи не відпустить просто так, без філіжанки кави або чаю, - Олександра Бондарчук, очільниця ветеранської організації Першотравневого.

Наприкінці липня Ніна Андріївна відзначила 86 день народження. У такому поважному віці вона - зразок для наслідування. Бо таку щирість, на жаль, не так часто зустрінеш.

Схожі новини:

Всі публікації