Олег Кутателадзе: "Коли підприємство одночасно виконує й економічну, і соціальну функції - це успіх, заради якого варто жити"

У нас у 2019 році був ювілей - 25 років з дня заснування "ТІС". Багато років тому ми з Олексієм Ставніцером прийшли на берег Малого Аджалицького лиману, де у нас виникла ідея створити підприємство з перевалки вантажів - "Трансінвестсервіс". За 25 років багато що змінилося: там, де раніше були болота, тепер побудовано великий комплекс - потужний транспортний вузол. В цьому році ми досягли результату з перевалки вантажів, якого ніколи ще не досягали українські порти - 33 мільйони тонн. Ми побудували потужну залізничну станцію, яка забезпечила такі можливості. За цей час сюди були інвестовані величезні гроші - понад 800 мільйонів доларів. І найголовніше - ми зібрали таку команду людей, яка стала справжнім двигуном цієї справи: вона народжує ідеї, проєктує, будує й експлуатує побудовані об'єкти. Нам вдалося, в рамках державно-приватного партнерства, провести тут масштабне днопоглиблення. Спочатку глибина тут була пів метра, що унеможливлювало підхід будь-яких суден. Витратили понад 40 мільйонів доларів на площі в 50 гектарів - це величезні гроші. Коли ми починали працювати, в бік порту рухалося всього 19 пар поїздів на весь порт "Південний", на всі підприємства, а сьогодні їх вже 56, завдяки успішно проведеним інвестиціям. Весь наш колектив можна привітати з тим, що він досяг сьогоднішнього успіху, адже такий результат залежить не тільки від тих, хто керує.

Коли ми сюди прийшли, Визирка була одним з найбідніших сіл Комінтернівського, а тепер Лиманського району. Це село розташоване поблизу Аджаликського лиману, де будувалися "Одеський припортовий завод" і порт "Південний", ця частина лиману і прилегла територія призначалися для майбутнього міста Южне, а села могли залишитися осторонь від порто-промислової зони. Ми з Олексієм Ставніцером домоглися того, щоб територія, на якій працює "ТІС" залишилася у Визирці. Ми намагалися зробити все, щоб розвинути Визирку: допомогли розробити генеральний план села, а сам Олексій Михайлович переїхав жити сюди, в село. Такий крок говорив багато про що, адже коли керівник великого підприємства сам живе в населеному пункті, де це підприємство працює, він бачить всі проблеми й труднощі, з якими стикаються місцеві жителі. Олексій з самого початку звернув увагу на проблеми зі школою, тому ми й прийняли рішення побудувати в Визирці нову школу і подарувати її селу, попри те, що ми й самі стикалися з безліччю труднощів, адже наше підприємство будувалося за приватні гроші. Тоді ми мріяли, що на цьому місці з'явиться місто Візир, ми потихеньку в цьому напрямку рухаємося і зараз. Ми продовжуємо реалізацію планів, які будували раніше спільно з Олексієм Ставніцером, якого, на жаль, сьогодні з нами вже немає.

Але справа його продовжується. Хотілося б, щоб люди на прилеглих територіях жили в гідних умовах і мали змогу працювати на підприємствах порто-промислової зони, щоб вони мали гідні умови праці й заробітну плату. Ця мета змусила нас звернути увагу і на села, які розташовані поруч. Ми платимо великі суми податків до місцевого бюджету, і хочемо, щоб ці гроші направлялися на розвиток сіл громади. У цьому сильний поштовх до розвитку дала сьогодні реформа децентралізації. Необхідно більше коштів залишати на місцях, де вони й заробляються. Це дасть можливість людям включитися в процеси управління життям своєї громади, змінюючи життя своє й своїх близьких на краще. Державне будівництво ж взагалі починається знизу, з місцевого самоврядування. Люди оцінюють ефективність своєї держави за тим, чи є у них в селі водогін, каналізація, дороги, школи, дитячі садки та й місця для відпочинку, звичайно.

Я почав роботу в обласній раді, щоб вирішити ряд завдань, серед яких впровадження на місцях реформи децентралізації, порятунок Тилігульського лиману, що опинився в дуже складному становищі. За останні п'ять років довелося виконати складну роботу, оскільки ми зіткнулися зі спротивом людей, в чию сферу особистих інтересів входив Тилігул. Проте нам вдалося "розбудити" людей - вони почали брати активну участь в житті своїх громад і місцевому самоврядуванні. Була створена Визирська громада, в яку об'єднуються вже сім сільрад. За показниками наповнюваності бюджету місцевими податками (прибутковим і земельним) індекс громади склав 5,33. Серед громад Одеської області це найвищий показник, наступною йде громада Южного, де цей показник дорівнює 2,48. З огляду на відносно невеликі територію і кількість населення, близько 11 тисяч осіб - індекс цей досить високий.

Чим більше населення, тим краще: потрібно щоб навколо благополучної громади розвивалися й інші села. Економічний добробут залежить від безлічі факторів, серед них і наша здатність залучити підприємства та бізнес до участі в житті громади, що допоможе збільшити її економічні можливості. Чим більше підприємств, тим більше коштів в бюджеті громади. Будь-яке планування має мотивувати позитивні зміни в житті людей в цих селах. Наприклад, будівництво дороги на село Любопіль. Вже витрачено сім мільйонів, і ще сім заплановано витратити на її будівництво найближчим часом. Рухаючись наполегливо до мети, ми обов'язково досягнемо результату - це доводить досвід нашого підприємства "ТІС", адже коли ми тільки починали, там не було нічого, а зараз ми домоглися рекордного вантажообігу в 33 мільйони тонн. Разом з інститутом економіки й відділом народної освіти об'єднаної громади ми будемо проводити спеціальні заняття в школах громади та розповідати дітям, як формується місцевий бюджет і як його розмір впливає на зміни в житті кожного селянина. Я сподіваюся, що Молодіжна рада при Визирській сільраді, разом з представниками інституту економіки, допоможе виявляти тут здібних молодих людей, які підуть далі вчитися, і будуть повертатися в громаду, щоб керувати нею в майбутньому.

Щоб щось зробити, людина повинна цього захотіти, і поставити перед собою мету - такі мрії збуваються.