Одеська обласна організація Національної спілки журналістів разом з краєзнавцями та істориками провела пробну поїздку чумацькими шляхами Одещини. Один з таких маршрутів проходив через Лиманський та Березівський райони.
Чумацтво сягає своїми витоками кілька століть назад. Саме в цей час воно було найпоширенішою підприємницькою діяльністю в Україні серед різних суспільних верств. Люди, які займалися торгово-перевізними промислами називалися чумаками. І сьогодні дуже цікаво згадати, яку роль чумацтво свого часу мало саме для Одеського регіону.
Ми знаємо, що Одеса у першій половині ХІХ століття зросла на експорті зерна українського і молдавського. І мало, можливо, хтось сьогодні розуміє, що це зерно до Одеси привозили не залізницею, його привозили ті ж самі чумаки. При чому в добрий рік, в добру торгівлю до Одеси приходили сотні тисяч чумацьких возів. Іноді в день приходило по кілька тисяч, і навіть десятків тисяч. До Одеси прямували ось ці чумацькі шляхи, які іноді мали сотні й сотні кілометрів, - Тарас Гончарук, професор кафедри історії України ОНУ ім. І. І. Мечникова.
Деякі чумацькі шляхи проходили по землях сьогоднішньої Лиманщини. Долавши довгі відстані, чумаки робили зупинки. І якщо проїхати цим шляхом, кожен зможе побачити дивовижні ландшафти, які приваблювали око візників. Одним з найдивовижніших місць тут є Тилігульський лиман, на березі якого можливо не тільки відпочити, а й насолодитися красою дивовижної природи.
Каїрська затока: таку екзотичну назву вона отримала, тому що неподалік розташоване село Каїри. Каїрська затока, як місце - унікальне, воно цікаве, перш за все ландшафтною та ботанічною складовою. Саме тут проростають ковили. Тут проростає пролісок Ельвеза, єдине місце на Тилігульському лимані де він проростає. Також тут знаходиться багато інших видів живих організмів. І краса ландшафту, ви бачите краєвид, тут ні хатинок, ні дахів, ні труб, ні будинків. І цим цінний цей куточок дикої природи, - Ігор Гержик, начальник науково-дослідницького відділу РЛП "Тилігульський".
Однак подорож не завжди була легкою. На жаль, такі довгі відстані, могли подолати не всі чумаки, і хтось в дорозі міг померти. Але люди, які тривалий час були з ними поряд, з почестями та повагою відправляли свого соратника в останній шлях. Так, у Курісовському лісі по сьогоднішній день збереглася могила одного з чумаків.
Тут є могила Пилипа 1843 року. Наскільки я розумію, чумаки поховавши свого товариша, запам’ятали, звичайно, місце і потім притягнули сюди цю каменюку. Це піщаник з Київщини, звичайно важкий, навіть деякі вандали намагалися машиною дістати його, не змогли. Тоді воли могли тягнути ось ці тяжкі вантажі на дуже далекі відстані. Ось це власна така пам’ятка не лише краю, а власно історії Одеси тут у нас у Лиманському районі біля села Каїри, - Тарас Гончарук, професор кафедри історії України ОНУ ім. І. І. Мечникова.
Чумацтво – одна з яскравих сторінок історії українського народу, про яку треба пам’ятати, тим більше що поряд з нами розташовані ці шляхи, по яких вони проходили багато років тому.
Авторка: Стелла Дюар.