У кургані Лиманського району виявлено 15 поховань

Північно-західне Причорномор’я, де розташовується Лиманський район, таїть в собі багато таємниць. Періодично, в ході археологічних розкопок, багато з них відкриваються. Нещодавно на території Лиманського району, поблизу сіл Олександрівка, Курісове та Каїри проведені чергові знахідки кургану. Ідею подав місцевий краєзнавець з Доброслава Олександр Васильович Шевченко. Про це розповів керівник археологічної експедиції, доктор історичних наук, директор Одеського археологічного музею Ігор Бруяко.

На кургані, найвища точка якого височіла над поверхнею поля трохи вище за метр, місцевий житель виявив великий камінь, імовірно — частину древнього кургану. В ході періодичної оранки землі, курган поступово знизив свій рівень, оголюючи нові камені різного розміру. Одеський археологічний музей зацікавився цим, і на початку жовтня, з попереднього повідомлення Новомиколаївської сільради, сюди прибув Ігор Бруяко.

У процесі розкопок археолог показав першу виявлену могилу, схарактеризував її. Через тиждень виявився черговий артефакт. Це був похований, покладений на підстилку органічного (рослинного, найімовірніше) походження. Він похований на спині з підігнутими ногами так, що п’яти майже торкалися тазових кісток. Руки зігнуті в ліктях і схрещені на поясі. Орієнтування голови на схід — південний схід.

По завершенню експедиції вчений поділився враженнями про її підсумки.

Ігор Бруяко, директор Одеського археологічного музею

Цей регіон, між Бугом і Дністром, завжди був цікавим для археологів. Тут рідко, в порівнянні з іншими, проводилися розкопки. Тому кожна така можливість має свою інтригу. Нам така нагода трапилася завдяки місцевому краєзнавцю Олександру Васильовичу Шевченку. Без його допомоги експедиція відчувала б великі труднощі. Він взяв на себе попередні турботи про наше розміщення в селі Каїри, пошук техніки. Дуже багато зробив для виявлення історичних пам’яток, їх збереження і вивчення, фотографування. В результаті такої роботи одного разу в його розпорядженні виявилася кам’яна стела від кургану поблизу села Каїри, яку він передав нам в археологічний музей.

Олександр Васильович вже багато років захоплюється такою аматорською археологією, спрямованої не тільки на вивчення історичних пам’яток такого типу, але і їх збереження. Постійно ставить це питання перед місцевими органами влади, а у 2011 році навіть було прийнято рішення районної ради з цього питання.

Ігор Бруяко, директор Одеського археологічного музею

Так, це дуже важливо, що є такий ентузіаст, завдяки якому і ми змогли багато відкрити для себе. І ось, вивчивши надану нам стелу, ми визначили, що вона належить до кіммерійської культури, тобто IX–VII століття до нашої ери. Річ досить рідкісна. Звичайно, це нас дуже зацікавило. Саме ця стела потім дозволила нам зацікавити й наших партнерів, які в підсумку профінансували розкопки. Так цей курган виявився в полі нашого зору. В результаті розкопок тут виявлено багато різних поховань. Вперше цей курган був насипаний племенами так званої ямної культури. Ця гігантська культурно-історична спільність займала величезні степові області східної Європи аж до Уралу.

Дещо пізніше тут жили племена катакомбної культури. Два поховання цієї культури були виявлені в даному кургані.

Ямна та катакомбна культури — умовні назви, що означають спосіб поховання.

Ямна — в простих ямах, а катакомбна — спочатку яма, потім вхід і ніша-катакомба. Обидві культури належать до епохи ранньої бронзи IV–III тис. до н. е.

В епоху середнього бронзового століття, у 2-му тисячолітті до н. е. тут проживали й інші племена скотарів. Їх поховання також були виявлені в кургані. Це культура племен багатоваликової кераміки (назва дана по характерному типу посуду, який виготовляли ці племена) і сабатинівська культура (за назвою села Сабатинівка в Кіровоградській області, де вперше було відкрито поселення цієї культури).

Першою історичною народністю, поховання якої було нами тут виявлено, стали кіммерійці. На жаль, поховання розграбовано ще в давнину. Залишилися лише кістки скелета людини в різному ступені збереження і розбиті судини. Один з них має характерну геометричну орнаментацію. Саме цей факт дозволяє думати, що це кіммерійське поховання.

А в нерозграбованих що зазвичай знаходять?

Ігор Бруяко, директор Одеського археологічного музею

Таких дуже мало. Нерозграбованих приблизно один відсоток, навіть менше, тому важко судити, що могло бути в них. Грабували, тому що були вироби з дорогоцінних металів, в т. ч. золото. Скіфські поховання розграбовані майже всі. Грабували не тільки в давнину, але і, судячи зі знайдених предметів в деяких похованнях, грабують і сучасні жителі. В одному з поховань ми знайшли розбиту сучасну пляшку.

Останнім у цьому кургані було поховання середньовічного кочівника. Попри те, що це поховання теж було розграбовано в давнину, збереглися уламки залізної кінської упряжі, зокрема, стремен. Саме по них можна приблизно датувати це поховання XII–XIII ст.

У кургані було використано велику кількість каменів, іноді дуже великих. Їх доводилося витягувати за допомогою імпровізованого крана. Всього в результаті в кургані було виявлено 15 поховань: 4 — ямної культури, 2 — катакомбної, 5 — епохи середньої та пізньої бронзи, 1 — середньовіччя, 1 — мабуть, скіфське, 1 — кіммерійське. І щодо ще одного сказати нічого не можна. Воно було повністю розграбовано вже зовсім недавно, може бути, 5-10 років тому. У ньому нічого не збереглося.

Закінчивши роботи на кургані, ми вирішили проїхатися по навколишній місцевості з розвідкою стану пам’яток археології. В результаті виявлено досить великий курган, з якого відкритим способом брали ґрунт екскаватором. Він уже наполовину знищений. На жаль, таких випадків сьогодні дуже багато. Тому важливо привертати увагу місцевих органів влади до збереження археологічних пам’яток взагалі, і курганів, зокрема.

Автор: Афанасій Гайдаржі.