Майже 40 років пропрацював директором Кордонської школи, нині покійний, Іван Іванович Бульба. Бути директором школи невеликої сільської громади, це майже бути татусем численного сімейства. А що важливо для батька — навчити дитину трудитися. Так воно і було, згадує вдова Івана Івановича Бульби Валентина Олександрівна. Познайомилася вона зі своїм майбутнім чоловіком під час навчання в Одеському педагогічному інституті на факультеті фізики. На четвертому курсі вони одружилися та через кілька років оселилися у селі Кордон, де молодому Івану Бульбі запропонували посаду директора сільської школи.
Валентина Бульба, вдова Івана Бульби
Школа була старенька, одноповерхова, але дуже чиста і доглянута. Біля неї був гарний сад та великий виноградник. Колектив школи був дружний. І така традиція тут була, у березні перед канікулами всі вчителі та діти виходили на толоку. Прибирали, білили дерева, підстригали кущі. І у квітні після канікул приходили в дуже чисту та охайну школу.
Бувши директором школи, Іван Бульба також викладав фізику, а Валентина Бульба стала вчителькою математики. Для молодих фахівців було важливо наповнити класи дидактичними матеріалами та посібниками, щоб їхні уроки були більш видовищними та могли захопити дітей. І їм це вдалося, згадує колишня учениця Кордонської школи Наталія Соболь, сьогодні, заступниця директора цього закладу з навчально-виховної роботи.
Наталія Соболь, колишня учениця Кордонської школи
Дуже цікаві уроки були. Я на все життя запам’ятала всі пояснення про різні фізичні явища. Були дуже захоплюючі лабораторні роботи, видовищні, було багато обладнання.
Велика увага приділялася в Кордонській школі й фізичному вихованню дітей, згадує Валентина Бульба, адже її чоловік дуже захоплювався спортом — він так само вів уроки фізкультури. І діти знали, якщо буде біг, то вчитель біжить з ними завжди поруч.
Колишній учениці Кордонської школи, а сьогодні заступниці директора Першотравневого ліцею та депутатці Визирської сільради Тетяні Карнаушенко уроки фізкультури та ранкова щоденна зарядка, яка була обов’язковою для всіх школярів, стали в пригоді. Особливо коли вона іноді долала 5-7 км шляху по дорозі в школу, оскільки проживала в селі Пшонянове.
Тетяна Карнаушенко, колишня учениця Кордонської школи
Нас возив трактор з причепом, спеціально облаштований. Іноді він ламався і потрібно було йти пішки. Я була така, що не могла пропустити школу, тому портфель в руки та вперед. Йшли одиниці, поки дійдеш по негоді, взуття все в болоті. Холодною водою все повимиваєш та зайдеш до школи.
Тетяна Карнаушенко впевнена, що в Кордонській школі були створені хороші умови для того, щоб отримувати гідні знання. І ті діти, які ставили собі за мету вчитися, отримували гідну освіту.
Тетяна Карнаушенко, колишня учениця Кордонської школи
Іван Іванович був відповідальним та строгим. Учнів було чоловік 80, і ми стояли перед ним на лінійці в коридорі по стійці «струнко». Нас виховували працею, коли ми прибирали територію школи, то ніхто не міг сказати, що він не хоче цього робити.
У директора маленької Кордонської школи була велика мрія — будівництво для неї нового корпусу, тож він цілеспрямовано рухався до цієї мети, згадує Валентина Бульба.
Валентина Бульба, вдова Івана Бульби
Він довго виношував цю ідею, і коли його підтримав директор місцевого колгоспу, було замовлено проєкт майбутнього навчального закладу. Коли школа вже будувалася, Іван Іванович говорив, що в ній обов’язково буде спортивний зал та їдальня, тому що їдальні в старій школі не було.
Відкриття нової школи стало великою подією в житті Кордону та довколишніх сіл, згадує її випускниця Наталія Соболь.
Наталія Соболь, колишня учениця Кордонської школи
Багато зусиль було докладено, і 1 вересня 1992 року велична двоповерхова школа з великими світлими класами, сучасним обладнанням, новими меблями запросила на уроки перших учнів. Було посаджено дуже багато фруктових дерев, квітів, особливо троянд. Починання Івана Івановича ми продовжуємо і сьогодні. В кожному куточку цієї школи я бачу працю та зусилля Івана Івановича, тому що до кожної частинки цієї школи була прикладена рука цієї мудрої людини.
Іван Іванович Бульба був мудрим та далекоглядним. Іноді його ідеї випереджали час, в якому він жив та працював. Спочатку нова Кордонська школа опалювалася електрикою, що було недешево. На черговій нараді в районі Іван Бульба висунув ідею будівництва вітряків, щоб їх енергією опалювати навчальний заклад у Кордоні. Тоді його пропозицію сприйняли, як дуже несерйозну. А сьогодні у Визирській ОТГ, недалеко від Кордону, в селі Любопіль будується потужна вітряна електростанція.
Авторка: Катерина Гончар.