Валентин Кучеренко: бджоляр із Доброслава

  Валентин Кучеренко мешкає на вул. Лесі Українки в селищі Доброслав. Проте народився Валентин Кучеренко в селі Любопіль.З дитинства хлопець цікавився навколишнім середовищем, прагнучи більше дізнатися про різноманітний світ живої природи та її мешканців. 

  На початку 50-тих років минулого століття, юний природолюб помітив як до їхнього саду прилетіла сила-силенна невідомих йому досі комах. Матуся, яка неподалік поралася, розповіла синові про те, що то був бджолиний рій, який можна приручити. І діяти, в даному разі, потрібно було швидко, поки комахи не знялися з дерева і не полетіли невідомо куди. Але ось біда — куди діти вже знятих бджіл? Час був післявоєнний — в усьому скрута. Тож тимчасово довелося перемістити рій у невеличку діжечку. Не гаючи часу, пішов Валя по селу до знайомих односельців питати про вулик для бджіл та так і не знайшов його. Згодом він розповів про усе своєму дідові. Той пригадав, що ще до війни у нього на горищі хати таки лежав пустий вулик. Радості онука не було меж. Тепер, нарешті, йому буде де поселити бджолину сім’ю.

  За зиму Валя з товаришем змайстрували ще один вулик. А ще хлопець за цей час з великою зацікавленістю проштудіював випадково знайдений підручник з бджільництва. 

  Юному пасічнику довелося займатися улюбленою справою паралельно з навчанням у школі, а з настанням весни ще й роботою на посаді помічника тракториста, згодом штурвального на зернозбиральному комбайні. Після закінчення місцевої середньої школи, її випускник йде освоювати технічні дисципліни в Березівську школу механізації.

  Здібного спеціаліста залишають в навчальному закладі на посаді майстра. Йому довелося підвищувати свій професійний фах і в індустріально-педагогічному технікумі. Згодом він працював і на інших роботах, в тому числі чималий відрізок часу вчителем трудового виховання в тодішній Комінтернівській загальноосвітній школі. Але не дивлячись на навчання, виробничі турботи, переїзди на нові місця проживання, чоловік ніколи не забував про свою пасіку, яка з кожним роком поповнювалася все новими бджолосім’ями. Десяток-другий років тому, Кучеренко, якщо можна так висловитися, був одним з потужних бджолярів селища.
  Практичні навички пасічник-любитель свого часу підвищив в технікумі з бджільництва. Тому, за високу професійну обізнаність, безкорисливе надання всебічної допомоги пасічникам-початківцям, активну громадську позицію, колеги вже багато років називають Валентина Сергійовича професором бджолярської справи.

  Однак зараз, для нього, як і для його колег-пасічників, настали не найкращі часи. Торішня затяжна посуха дуже нищівно вдарила по бджільництву. В багато разів зменшилась кількість молодого поповнення бджолосімей, що помітно вплинуло на цьогорічні медозбори. Слабка законодавча база в нашій країні щодо захисту бджіл від отруєнь, деякі інші негаразди, які ще трапляються з цими комахами, не сприяють потужному розвитку справи. 

  На території колишнього Лиманського району вже чимало приватних бджологосподарств припинили свою діяльність або помітно скоротилися. Та й молодь не дуже тягнеться до бджільництва. Проте, на думку ветерана-пасічника, таке явище тимчасове, бо не може країна зі світовим ім’ям, багатолітніми надбаннями у цій важливій справі втратити свій передовий статус. Україна була і залишається медоносною країною.

  Нагадаємо, що про своє ремесло розповіли бджолярі з Любополя Визирської ОТГ.

Автор: Іван Рафальський.

  За матеріалами газети «Слава хлібороба» № 33 (9 888).