Спогади минулих літ. Як вберегти тварин від хвороби 

  Вберегти худобу від хвороб та падежу можна тільки правильним утриманням, годуванням та напуванням кожної тварини. Запобігти виникненню хвороби завжди легше, ніж врятувати захворілу тварину. А тому запобіганню хвороб слід приділяти особливу увагу, — повідомляється на сторінках газети «Перемога» № 28, 1945 року.

  Частіше всього хвороба тварин викликається утриманням їх в холодних і вогких, тісних і брудних, погано провітрюваних приміщеннях. Приміщення для тварин повинні бути добре утеплені; в них завжди повинна підтримуватись зразкова чистота. Потрібно не менше двох разів на добу вивозити гній, слідкувати за тим, щоб підстилка була суха, чиста. В чистому, добре провітрюваному приміщенні знаходиться менше збудників хвороб (мікробів).

  Але навіть в саме чисте приміщення може бути занесена зараза. Занести її можуть люди, що стикаються з заразними тваринами або знаходились у заражених приміщеннях.

  Чим менше сторонніх людей має доступ в приміщення для тварин, тим менше можливості занести туди заразні хвороби. Для знезаражування взуття рекомендується при вході в приміщення для худоби ставити низенькі ящики з солом’яними килимками, насичені розчином карболової кислоти або креоліну.

  Зараза може бути занесена також тваринами, що тільки що прибули до господарства. Їх не слід зразу приєднувати до загального стада, а треба не менш як місяць витримати в карантині. Для карантину потрібне окреме приміщення або окреме пасовисько, розташоване на віддаленні не менше 500 метрів від інших приміщень для тварин.На карантині повинен бути свій, окремий водопій. Обслуговується карантин людьми, які не доглядають інших тварин, що знаходяться в господарстві.

  Про кожний випадок захворювання чи падежу тварини слід зразу ж повідомити ветлікаря або ветфельдшера. Якщо є підозріння, що хвороба заразлива, то захворілу тварину негайно відокремлюють від решти, а приміщення знезаражують (дезінфікують). При деяких хворобах, наприклад, при сибірці, заразний навіть гній з-під хворих і здохлих тварин. Такий гній потрібно спалити. В інших випадках, наприклад, при ящурі або глистяних захворюваннях, гній знезаражують з допомогою самонагрівання в купах. Такий гній надалі може бути використаний як добриво.

  Труп тварини, що загинула від заразної хвороби, з’являється джерелом зарази. А тому його слід прибрати зразу після огляду ветлікарем. Місце, на якому лежав труп, повинно бути зараз же обпалене і знезаражене хлорним вапном. Трупи тварин, за вказівками ветеринарних робітників, здають на утилізацію або заривають на скотомогильниках на глибині 2-х метрів. Зверху могили роблять насип висотою в 0,5 метра. Знімати шкіри з трупів тварин, здохлих (або вбитих) від сапу, інфекційної анемії, сибірки, шумлявого карбункула, сказу, чуми великої рогатої худоби, заборонено.

  Знезаражування (дезінфекція) приміщень для худоби та всіх предметів догляду за тваринами охороняє худобу від хвороб. Дезінфекція повинна провадитись не менше двох разів на рік; весною, після виганяння тварин на пасовисько, і восени, перед переводом їх на стійлове утримання.

  Утримувати тварин треба в чистоті. Чистити їх треба щодня. Коли тварина чиста, у неї краще самопочуття й апетит, більша працездатність і продуктивність. Щітки, скребла і ганчірки для чистки повинні бути закріплені за кожною твариною і періодично знезаражуватись.

  Нагадаємо, що у газеті «Перемога» № 28, 1945 року, згадується, що в колгоспі «Червоний партизан» села Визирка погано годують трактористів і голова колгоспу не збирається нічого змінювати.