Спогади минулих літ. Невчасне дозвілля і наслідки «керівництва»

  Низько пливуть хмари над селом. Мигичить осінній дощик. В таку пору любить посидіти за склянкою вина голова Любопільської сільради тов. Бойчук. Його дружина — Ганна Яківна (вчителька місцевої школи) теж не проти того і вони обоє прямують до голови колгоспу, — так в газеті «Перемога» № 59, 1945 року, починається розповідь про втрату М. Пасічниченком своєї посади керівника колгоспу.

  Було це в жовтні, а колгоспом ім. Тимошенка «керував» тоді М. Пасічниченко, який любив випити з будь-якої нагоди та через пияцтво не мав часу займатись колгоспними справами.

  Бойчук зразу хоч і на мигах, але ставить питання руба. — «Де б нам, знаєш, того…», миттю вирішують де їм провести «вільний час» і йдуть.

  Проходячи повз колгоспну стайню Бойчук чомусь заглянув туди. — А то, що таке? — Та то, відповідає голова колгоспу, кінь чомусь… здох. — А-а-а! Багатозначно промовив Бойчук і вийшов до воріт. — Ну, веди! І безтурботні керівники зникли в дощовій імлі, а труп коня лишили лежати в стайні між здоровими кіньми.

  В цей час, як Ганна Яківна допомагала цим «керівникам» спорожняти склянки, налиті вином, 2-Б клас Любопільської школи, яким вона керує, нетерпляче чекав своєї вчительки.

  Здавалось, що веселу компанію ніхто й ніщо не може потурбувати: ні неполадки в стайні, ні бешкет учнів…

  Але спокій їхній було порушено. На автомашині приїхав директор МТС з механіком і секретар РК КП (б)У тов. Дірічева, щоб довідатись про хід сівби.

  Розшукали цих «керівників» і привезли в сільраду, але дізнатись від них будь-що про справи було неможливо. Ганна Яківна зараз же зникла, а Бойчук з Пасічниченком були такі п’яні, що і язиками не могли повернути.

  — Навіщо згадувати минуле, скаже дехто, замість Пасічниченка колгоспні збори незабаром обрали другого голову, а Бойчук з дружиною, мабуть, забули вже про цей випадок.

  А згадується це для того, щоб усі знали. Може хто скаже, що Пасічниченкові мало того, що його тільки зняли з посади голови тому, що хлібоздавання виконано лише на 78%, в жовтні було виорано лише 33 га зябу, при наявності трактора і 60 голів живого тягла, включаючи й корів колгоспників, що колгосп на сьогодні виконав план зябу лише на половину.

  Згадується для того, щоб новий голова колгоспу тов. Лірниченко краще керував колгоспом ніж Пасічниченко. Щоб швидше забезпечив худобі ситу і теплу зимівлю.

  Це для того, щоб Бойчук краще керував сільрадою, а райвідділ наросвіти — більше контролював роботу шкіл.

  Ось для чого про це довелось нагадати.

  Автором був Василь Видимий. 

  Нагадаємо, що у газеті «Перемога» № 59, 1945 року, розповідається про дбайливу свинарку Лідію Ходак, під доглядом якої не було жодного падежу.