Письменниця з Лиманщини про творчість Кобзаря (фото)

  Надія Мовчан-Карпусь - відома українська поетеса. Її вірші вивчають у школах та дитячих садочках по всій державі. Та мало хто знає, що ця творча особистість вже 20 років проживає у селі Любопіль.

  Народилася Надія Михайлівна у селі Журавка, що на Одещині у 1944 році. Батьки були вчителями, тому любов до Шевченка дівчинці прививали ще змалечку. Після закінчення школи Надія пішла по слідам мами й тата: навчалася в Ізмаїльському педагогічному інституті. Закінчила його у 1965 році і відразу почала працювати у школі. Вірші, пісні та казки складає ще з самого дитинства. Велику любов Надія Михайлівна плекає до українського Кобзаря. У неї чимало робіт про Тараса. Пропонуємо вашій увазі вірш “Березневого дня”.

Скресло на Славуті. Диво-діаманти

Мерехтіли сяйвом у ріці святій. У щасливих муках народила мати

Сина, охрестила у Дніпрі-воді.

"Що чека на тебе? Хоч благеньку кладку

Через річку долі кине хто тобі,

Мій маленький синку, любе ластів’ятко?" -

Крапало дощами в березневий сніг.

Матір-Україно! Піднялись вітрила.

Це ясне знамення гріло всім серця:

Світові княгиня дарувала сина -

Генія, Пророка. Світу - Кобзаря!..

Скресла Берегиня, плюскається пісня,

Волю волає з-під важких крижин:

“Встаньте, українці, поки не запізно!

Встаньте, як Шевченко - батько наш і син”.

  У селі Любопіль Надія Мовчан-Карпусь мешкає близько 20 років. Каже, любить село за його мальовничі краєвиди.

  Поетеса випустила чимало своїх збірок.  Серед творчого доробку авторки – поетичні збірки «Батькова тополя» (1997), «Над річкою-журавкою» (1998), «Золотокрилі ранки» (2000), «Сонячне коло» (2003), «Мелодія осінньої просині» (2004), «Василинка-Веселинка» (2008). У 2003 році збірка «Сонячне коло» посіла перше місце на обласному літературному конкурсі на кращу книжку для дітей «Хвилі моря і степу».