Аптечна тема — болюча для жителів колишнього Лиманського району

  Раніше аптека на вул. Грубніка в Доброславі задовольняла потреби у ліках, в переважній більшості вітчизняного виробництва, практично усього населення району. Звичайно, певна частина жителів приміських сіл користувалися послугами одеських аптек. В районній аптеці реалізувалися і ліки, які її фахівці виготовляли безпосередньо на місці.

  Керівник аптечного закладу в минулі роки був шанованою серед мешканців району людиною. Багатьом з них було, скажімо, добре відоме ім'я Євдокії Петрівни Іванової, яка не одне десятиліття віддано служила аптечній справі та завжди прагнула своєчасно допомогти хворим потрібними ліками. І робила вона це — за душевним покликом.

  Аптеки нині, яких в Доброславі аж шість, виглядають як сучасні супермаркети: чистота, розмаїття упаковок, ввічливі і, в основному, молоді провізори, одягнені в красиву уніформу. Вони готові підказати, що хворому треба купити, що, на їхню думку, «допомагає усім». З професійним вишколом фахівця пояснюють, чому ті самі ліки, але виготовлені на наших фармакологічних підприємствах і за кордоном, мають різні ціни, що іноді відрізняються в декілька разів. І чому, на їхню думку, треба купувати саме імпорт. Такий начебто логічний для недосвідченої людини аргумент, «якщо ліки виготовлені за більш сучасними європейськими технологіями, то діють практично безвідмовно».

  Хоч можна було б порадити придбати і не гірші, і дешевші вітчизняні аналоги. Однак, вболівання за своє, рідне якось не на часі. Мабуть, на це є певні причини. А поки що ми купуємо усе те дороге закордонне добро, що радять і деякі лікарі в наших медзакладах, і працівники аптек, свідомо підтримуючи американську, німецьку, швейцарську, індійську та інші світові економіки.

  Обсяг українського фармринку (без урахування контрабанди і фальсифікатів) перевищує мільярдні суми в доларах США, левова частина з яких щорічно залишають межі України. 

  Представники іноземних фармкомпаній постійно прагнуть переконати нас у тому, що без їхньої присутності наш багатостраждальний народ не виживатиме. Роблять вони свої аналітичні висновки грамотно та високопрофесійно.

  Однак на момент розвалу СРСР в Україні було зосереджено близько 80% усього промислового виробництва ліків і практично вся наука про їхнє створення і виробництво. Виникає риторичне питання: кому було вигідно вкоротити виробничу діяльність чималої кількості відповідних вітчизняних підприємств?

  Тож слід робити самостійні висновки. Менше дослухатися до «порад» закордонних доброзичливців, а розвивати власну фарміндустрію, що сприятиме здешевленню ліків для наших громадян та збільшенню надходжень до бюджету країни.

Автор: Іван Рафальський.