Уродженець Григорівки Одеського району розповів про історію рідного села

  Віктор Петрович Красюк народився і виріс в селі Григорівка Южненської ОТГ. Він добре знає кожну вулицю, кожен будинок і кожен куточок рідного села. У дитинстві маленький Віктор захопився фотографією, в 1966 році у нього з’явився перший фотоапарат, а вже в зрілому віці він став цікавитися історією сіл і селищ Одеської та Миколаївської областей.

  З ностальгією Віктор Петрович може годинами розповідати про те, якою була Григорівка багато років тому, до того, як на території села почали будівництво Одеського припортового заводу, після чого людей стали звідси розселяти. Журналісти виїхали разом з Віктором Красюком в Григорівку на екскурсію. Свою розповідь він почав з історії будівництва меморіалу Григорівському десанту, створеному в пам’ять про солдатів і офіцерів, які загинули тут за часів оборони Одеси в 1941 році.

  Як сказав Віктор Петрович, меморіал з матросом став третім пам’ятником, який встановлювали в Григорівці. Перший був на території нинішньої прикордонної застави. Потім його перенесли й там же перепоховали останки солдатів і офіцерів загиблих у війні. Останнє своє пристановище полеглі воїни здобули вже на меморіалі 412 батареї.

  Віктор Петрович не був свідком тих страшних подій, але історію боїв, що проходили на території Григорівки він добре знає від очевидців.

  Наступним об'єктом, про який вирішив розповісти Віктор Петрович виявився старий сільський клуб. Сьогодні його будівля повністю закинута і про те, що там колись кипіло культурне життя села, ніщо вже не нагадує. Віктор Петрович згадує, що жителі Григорівки приходили сюди в клуб на танці й в кіно, також в цій будівлі розташовувалася і сільська бібліотека.

  За словами Віктора Красюка, це був центр Григорівської цивілізації, побудований в 1954 році. Тут був великий зал, в якому він сам іноді виступав і навчався гри на баяні.

  Звернув Віктор Петрович увагу і на стару дорогу. Здавалося б, що можна розповісти про дорогу. Виявляється, раніше ця бруківка була однією з центральних вулиць, в народі її називали «Мостова». Але природа і жителі Григорівки вплинули на те, що з часом довелося будувати нову дорогу.

  Остання зупинка — балка, в якій колись протікав струмок, притока малого Аджаликського лиману. Раніше ця балка мала назву «Вузька». Коли почалося будівництво Одеського припортового заводу на цій території розмістився величезний пісочний комплекс.

  Віктор Петрович пообіцяв зустрітися знову і розповісти про інші історичні факти з життя його рідної Григорівки. Те, що вдалося висвітлити, всього лише мала частина історії цього приморського села, яке, як стверджує Віктор Красюк, було засновано в кінці XVIII століття.

Авторка: Олена Горіна.