- На прикладі освіти можна сказати, що в Вас є багато спільного із "Командою розвитку"?
Так, ми в дуже добрих відносинах із директором Визирського та Любопільського навчальних закладів. Ми завжди, педагогічний колектив і адміністрація школи, радіємо їх перемогам, а вони - нашим. Ми підтримаємо завжди одне одного і допомагаємо. Думаю, що будемо працювати й далі, не тільки в освіти, а й в інших напрямках. Ми представляємо інтереси кожного села, але ми не повинні забувати за інтереси й всієї громади. І планувати роботу громади треба так, щоб кожне село відчувало, що про нього піклуються. І не тільки депутати, які будуть обрані із того села, а й депутати Першотравневого. Ми повинні піклуватися не тільки за свій населений пункт, а про всю громаду.
- Яким, на Ваш погляд, повинен бути голова об’єднаної територіальної громади? Які в нього повинні бути риси, щоб громада була успішною?
Найголовніша риса, на мій погляд - така людина повинна бути людяна, чесна та справедлива. Відноситися до всіх однаково. Якщо ти вже голова громади - ти повинен поважати всіх, з ким працюєш.Про Валерія Володимировича Стоілакі можу сказати, що це людина, яка тільки стала головою Першотравневої сільської ради. Наша школа знаходиться на балансі відділу освіти. Але не було жодного дня, щоб Валерій Володимирович не зателефонував до мене і не попіклувався, як в нас справи: "Що нового? Яка потрібна допомога?". З цього починався кожен робочий день. Я думаю, що така людина і повинна очолювати громаду, яка переживає не тільки за той об’єкт, який до нього відноситься, а й за всі заклади освіти та культури на території громади. Він піклується про школу, переживає за дитячий сад і за амбулаторію, за Будинок культури, воду і дороги, освітлення. І, повторюся, не тільки в Першотравневому, а й у всій громаді. Тому я хочу побажати, щоб наш майбутній голова був наділений кращими якостями, був широких поглядів і щоб міг співпрацювати з усім населенням нашої громади.
- Ви, як керівник навчального закладу, спілкуєте з батьками дітей, знаєте усіх, хто живе у Першотравневому. Чи готові люди самі брати активну участь у тому, щоб змінювати своє життя на краще!
Ви знаєте, в нас дуже добрі люди. Це я відразу відчула, коли почала працювати в Першотравневій школі з 1983 року. В мене ніколи не було образ. Завжди на допомогу люди приходять, вони доброзичливі та відкриті. З ними працювати дуже легко. Я можу навести приклад на нашому педагогічному колективі. У ньому сьогодні 55 людей. Це вчителі та 28 працівників школи. Люди чесні й відкриті. Якщо є якесь зауваження, то вони прийдуть і скажуть це відкрито. Важливо, що говорять не за спиною, а в очі. Адже той, хто працює, він може помиляється. А помилки треба завжди виправляти. І нам легше це робити, коли люди відкрито говорять та підказують.
- Які зміни вже відбуваються у Першотравневому НВК?
Було дуже холодно зимою. Так педагогічний колектив разом з адміністрацією та відділом освіти розпочав реконструкцію опалювальної системи. Встановили додаткові батареї в класах. Це все ми робили за спільним рішенням. Школа вирішувала разом із батьками. Я дуже їм вдячна за допомогу в цьому питання та підтримку. Так потрібно діяти й в громаді.
- Чого мешканці громади очікують у найближчому майбутньому?
Думаю, що від об’єднаної територіальної громади люди чекають покращень. Ми повинні змінити якість життя. Школа в нас одна із найкращих в районі. Але вона буде сама провідна у Лиманщини. В нас дуже багато планів. Ми хочемо, щоб у нас територія була охоплена благоустроєм. Для цього в нас будуть побудовані дитячі майданчики біля школи різного направлення. У нас є сім груп продовженого дня, де діти після навчання повинні відпочити, а потім знову сісти за парти та почати готувати домашнє завдання. Нам потрібно, щоб подвір’я школи було пристосовано для такого активного відпочинку. Зараз в нас є гарні ігрові кімнати для учнів початкової школи, де діти відпочивають. Ми хочемо зробити так, щоб коридори нашої школи також стали зонами відпочинку. Щоб діти могли вийти з класу та сісти на пуф, або на диванчик, поспілкуватись один з одним, попити чаю, відпочити, а потім зайнятися навчанням. Батьки нас підтримують у такому напрямку. Ми їм дуже вдячні за це.
- Це модель взаємодії успішної громади?
Так. Ось такий досвід можна перенести в громаду. Коли ми будемо всі разом, коли ми будемо працювати для розвитку сіл. Не може бути, щоб один робив, а інший псував. Ми всі повинні виходити разом та упорядковувати парки й ті зони, які нам потрібно ще облагородити для вдалої життєдіяльності людей нашої громади. У нас є багато проблем, які потрібно вирішувати лише усім разом. В однодумності запорука успіху!