- Валентино Дмитрівно, які першочергові плани були у Вас на літо?
Ми, в першу чергу, продовжили ремонт доріг. Зараз вже зроблено капітальний ремонт по вулицях Хуторська, Степова, Перемоги та починаємо ремонт в селі Кошари вулиці Генерала Галая.
Також в літній період у нас завжди виникає велика проблема з водопостачанням. Водоканал не забезпечує нам тиск, який потрібен населенню. Крайні вулиці села зовсім не мають води. Цього літа у нас була критична ситуація. Ми бочками завозили людям воду, тому що у кожного є своє господарство і вода в ньому необхідна. Зараз трохи налагодилися ситуація, вже тиск збільшився. У свою чергу ми звернулися до міста Южне, до "Южводоканалу". Нам вже розробили технічні умови, щоб на літній період ми могли споживати воду. Не все так просто, після технічних умов нам потрібно зробити проєкт, а потім - провести необхідні роботи. Зараз бюджетом на проєкт виділено 200 тисяч гривень. Його вже замовили, він розробляється. Якщо не в цьому році, то в наступному буде зроблено все, щоб люди були забезпечені повністю водою в літній період.
- Як визначалися з пріоритетами?
Річ у тому, що бюджет не гумовий, з початку року ми його орієнтували на соціально-економічний розвиток. В першу чергу він був спрямований на ремонт доріг. Чому дороги? Тому що з водопостачанням у нас пік напруженості - 2 місяці влітку, коли вода не доходить до крайніх вулиць. А ось взимку і навесні всі на 100% забезпечені водою. Зате тепер дороги у нас стали значно краще. Люди кажуть, що можуть пройтися не тільки по сусідній асфальтованої вулиці без гумових чобіт, а й по своїй. Тому ми й вирішили, що в першу чергу робимо дороги. У минулому році ми реконструювали вуличне освітлення. Освітлення, без заміни опор разом з кабельними лініями, ми теж робити не можемо, необхідно все робити по черзі. Ось ми та узгоджували з РЕМом, щоб реалізувати все разом одночасно. Люди, які не мають світла на вулицях, просили замінити неробочі лампи, тому ми вирішили закупити їх і на осінь плануємо встановити.
- На Ваш погляд, як розвивається село за шкалою в 5 балів? Якими темпами?
Хотілося б звичайно, щоб було за цією шкалою - 5 з плюсом, щоб все було і відразу. Потрібно, щоб бюджет наш збільшувався, а для цього треба розвивати рекреаційну зону. У нас є Генеральний план, він розроблений, але поки не встановлені межі сільради. А без цього ми не можемо розробити детальний план розвитку нашої рекреаційної зони. Коли ми станемо в ній господарями, то почнемо розмовляти з людьми, щоб вони робили документи, щоб офіційно платити податки для збільшення нашого бюджету. На даний момент дуже мало хто платить з рекреаційної зони. Нашій громаді вкрай необхідно використовувати ці приголомшливі можливості, яка надала природа нашої території.
- Чи є у Вас зразок для наслідування?
Так. Ми сусіди з Визиркою, бачимо як розвивається селище, коли податки зростають.
Дійсно, тоді можна будувати й площі, і фонтани, і парки. Дороги асфальтовані, вулиці освітлені, вивозиться сміття, водопостачання забезпечено в повній мірі. Коли ти йдеш по квітучому селу - душа радіє. Ми будемо дивитися на наших сусідів і розвиватися, щоб ми теж ставали успішною сільрадою.
- Майже місяць тому створена Визирська об'єднана громада. Ваші побажання сусідам?
Я хочу привітати Визирську громаду, яка утворилася, тому що вони довго йшли до цієї мети. Бажаю, щоб у всіх селах було так, як у Визирці!
- А що потрібно робити, щоб було більше коштів і люди підключалися до вирішення своїх проблем?
Щоб село розвивалося - повинен добре працювати депутатський корпус. Коли люди їх обирали, вони розуміли, що ця людина повинна представляти їхні інтереси в сільській раді та домагатися певних результатів, постояти за свій округ - щоб була і дорога, і вода, і освітлення. Багато звернень йде через депутатський корпус про матеріальну допомогу. Тому що є люди, які потребують лікування, які знаходяться в складних життєвих обставинах. Я думаю, що депутати повинні працювати злагоджено, а не як лебідь, рак та щука з відомої байки. Вони повинні працювати на підвищення добробуту нашого села. Дуже шкода, що є такі депутати, які приходять на сесії тільки тоді, коли розглядаються їхні питання. Іноді вони навіть не відповідають на телефонні дзвінки. Шкода, що деякі з них не працюють на випередження складних ситуацій. Але я нагадую, що мої двері відкриті завжди, і до мене можна звернутися в будь-який день і в будь-який час. Я завжди прийму людину з будь-якого питання. Якщо його можна вирішити, ми це зробимо. Необхідно завжди думати - кого ми вибираємо і як будуть працювати ці депутати, як будуть відстоювати права своїх виборців.
- Ви говорили, що громадські активісти контролюють, як кошти місцевого бюджету витрачаються. А самі вони допомагають працювати над наповненням цього бюджету?
На жаль, у нас активісти люблять ділити бюджет. А як спекти "бюджетний коровай", вони, мабуть, не знають. Для цього потрібно десь працювати та платити податки, щоб вони наповнювали цей бюджет. Тому я думаю, було б непогано, щоб активісти трошки допомагали справою своїй громаді, якщо вони хочуть потім ефективно використовувати ці кошти для вирішення нагальних питань в селі.
- Якою Ви бачите співпрацю з Визирською громадою?
У нас із Визирською територіальною громадою дуже хороші відносини. Завжди, коли потрібно, вони нам простягають руку допомоги в будь-якій ситуації. І таких прикладів чимало. Визирська громада закупила нещодавно нову пожежну машину, і коли у нас сталася пожежа, вони нам дуже допомогли в ліквідації цієї надзвичайної ситуації. Нам ніколи не відмовляють. І я думаю, що і не відмовлять - у нас такі дуже відкриті добросусідські відносини.
- Яке у жителів Сичавки ставлення до децентралізації?
У 2016 році у нас були опитування серед населення. Більшість захотіла приєднатися до Визирської громади. А потім настав дуже складний час, коли всі між собою сперечалися і не було консенсусу серед жителів села. Ми прийняли рішення, що пізніше, до кінця 2019 року, повернемося до цього питання. Я думаю, що питання децентралізації у нас першочергове. Все залежить від того, який люди зроблять вибір для свого майбутнього.