Доленосним для ТІС стало рішення керуючих компаній про відмову від профільної спеціалізації. Нагадаємо, історія компанії Трансінвестсервіс почалася у 1994 р., коли партнери по бізнесу Олексій Ставніцер і Олег Кутателадзе вирішили перепрофілювати занедбаний комплекс для перевалки фосфоритів з імпортного в експортний. Саме в ті дні причалу, складу і гілки залізниці в акваторії Великого Аджаликського лиману судилося перетворитися на потужного транспортного гіганта країни.

Другий важливий фактор успіху ТІС — рішення будувати все своїми силами.

Будь-який морський порт являє собою комплекс з причалів, терміналів для завантаження/розвантаження, а також інженерних споруд для обслуговування суден і їх подальшої логістики.

Після розвалу Радянського Союзу стався сплеск зацікавленості портами, які, зі зрозумілих причин, були державними. У той час всі працювали за таким принципом: брали в оренду причали і намагалися організувати там перевалочну діяльність. Такий метод приносив швидкі гроші, не вимагав великих витрат і зусиль.

Але в довгостроковій перспективі схема мала підводні камені. Така співпраця з державою означала повну залежність від рішень депутатів, чиновників, політичних діячів, що по суті мінімізувало свободу особистих рішень. Тому ТІС вибрав інший шлях — будувати своє, щоб ні від кого не залежати.

З моменту створення компанії, пріоритетом стала організація з нуля незалежної інфраструктури, яка могла б забезпечити автономність підприємства. Для цієї мети збудували електропостачання, рятувальну службу, телефонію, власну інфраструктуру з причалами й залізницею.

За більш ніж 25 років ТІС побудував 6 причалів довжиною в 1300 м. Це більше, ніж побудували всі українські порти в період незалежності. Сьогодні будівельники ТІС, крім транспортного вузла, обслуговують і підприємства регіону.

У всіх підрозділах компанії строго дотримуються вимог екобезпеки.

За матеріалами видання «Южний округ».

Схожі новини:

Всі публікації