Поетеса з Любополя Визирської ОТГ відправить свої книжки в зону бойових дій на сході України (фото)

  Талант — це те, що дає людині шанс знайти своє призначення в житті. У поетеси з села Любопіль Визирської ОТГ Надії Мовчан-Карпусь особливий талант бачити красу в усьому, що її оточує. Того, що надихає у світі насправді дуже багато, але ж побачити це може не кожен. І маленька Надія, ще бувши дитиною, настільки переповнилася поетичністю світу, що почала писати вірші. Приставка до імені «поетеса» Надію Мовчан-Карпусь стала супроводжувати ще в молодості. За професією вона вчителька, працювала за фахом до самої пенсії. Вона — дружина, мама, бабуся, поетеса та письменниця, нею вже видано 8 її книг й ще стільки ж, ще невиданих, знаходиться у вигляді рукопису в сімейних архівах.

  Два роки тому, за підтримки благодійного фонду імені Олексія Ставніцера та за ініціативи його співзасновників Олега та Віталія Кутателадзе, побачила світ її чергова книга «У краплі любові». Презентація збірки поезій відбулася у школах та бібліотеках Визирки, Першотравневого, Любополя, Сичавки та в Одесі у Літературному музеї. Ці зустрічі були тепло сприйняті школярами, вчителями, громадськістю, згадують їх учасники.

  Сама Надія Мовчан-Карпусь визнає те, що спілкуючись з дітьми й просто шанувальниками поезії, вона сама років на десять помолодшала. Тому що творчій людині важливо усвідомлювати, що твої думки затребувані.

  Низку запланованих презентацій книги «У краплі любові» тоді перервала спільна біда — коронавірусна інфекція. Тому у поетеси залишилися не роздані книги й Надія Михайлівна вирішила послати їх частину захисникам Вітчизни на схід України, в зону бойових дій. За словами Надії Мовчан-Карпусь, в неї є знайомий, який воював три роки в зоні АТО. Поетеса з ним радилася, чи потрібно це воїнам, або їм може не до цього. Виявилося, що будь-яка звісточка, дитячі листи, малюнки, там все це має велику ціну, а тим більше книга від автора віршів.

  А ще Надія Михайлівна поділилася своєю радістю з приводу тих значних змін, які відбулися останнім часом у її рідному Любополі. Як людина досвідчена та прониклива, вона добре розуміє чиїм турботам в цьому питанні потрібно подякувати.

  Сьогодні Надія Мовчан-Карпусь працює над черговою книгою. Це короткі оповідання для учнів початкової школи. Таку літературну форму вона обрала під враженням від повчальних оповідань Василя Сухомлинського.

  Розповіла Надія Михайлівна, як мріє про те, щоб в її рідному Любополі побудували церкву, а одну з вулиць назвали на честь Тараса Шевченка. А ще вона хоче розсадити по селу улюблені квіти — проліски, які в неї розрослися у великій кількості. Їх вистачить на клумби біля Будинку культури та сільської школи, а також на ґанок новенької амбулаторії у селі Визирка, де працює її сімейна лікарка. А коли пролісків стане ще більше, можливо, вони з’являться і вздовж новеньких доріг, як нагадування жителям Любополя, про те, що живе серед них поетеса Надія Мовчан-Карпусь, яка дуже полюбляє ці чарівні квіти.

Авторка: Катерина Гончар.