Южненці займаються пасіками у Визирці та Міщанці Визирської ОТГ

Ольга Скульська, бджолярка

Насправді це була дуже курйозна історія. У мого чоловіка колись займався пасікою дід. Але батькові це захоплення не передалося, він був мисливцем. Як зараз пам’ятаю, у 2016 році на Великдень ми поїхали до батьків в Рені. Була хороша погода, все навколо вже цвіло, і ми разом з друзями святкували в саду. Чуємо, дзижчать бджоли. Подивилися на акацію у квітках, а там — рій, який вилетів з чийогось вулика. Чоловік зібрав його в запозичений у сусіда вулик і привіз сюди, в Южне. І ось таким чином почалася наша пригода — пасіка.

Привезли вулик додому і вирішили, що спробуємо займатися бджільництвом. Той рік був дуже вдалим, було багато квіток. З усіх років, що ми тримаємо пасіку, він був, напевно, в процентному співвідношенні, найврожайніший або тому що перший краще пам’ятається. З одного вулика в той рік ми зібрали 15 кг меду. Для першого року це досить багато. Тоді ми поставили вулики у кума в селі.

Чоловік почав читати, цікавитися: книги, YouTube, поради знайомих. І потроху почав нарощувати обсяг пасіки, докуповувати бджіл і вулики. Причому він купує матеріали та сам майструє, попри те, що ніколи не любив працювати з деревом, але для вуликів навчився. Коли стало більше меду, треба було його кудись дівати. Почали розповідати сусідам, що у нас є мед. Поки їдемо з пасіки додому, у нас його вже розбирають. Так ось потихеньку з одного вулика зросла сімейна справа.

Ольга Скульська, бджолярка
Насправді ніхто про це не думав, ніхто не прораховував. Коли я зацікавилася франшизою по пасіці, то виявилося, що все залежить від кожного конкретного випадку. Наприклад, берете в оренду вулик, доглядаєте, за це платите гроші та потім забираєте свій мед. Або ж, вам просто ставлять пасіку, а ви як господар або орендар займаєтеся нею. Ціни дуже різні та залежать від багатьох факторів: від розміру бджолиної сім'ї або від того, яка там матка. Сьогодні в середньому купити вулик з бджолами коштує, напевно, десь від 3-х тис. грн.

Тобто якщо рій, то це одна сума, десь від 1 500 грн, а якщо сім’я — це більше бджіл, виходить більша сума. Якщо складати це все і виводити на якийсь прибуток, то, напевно, ми не заради того за це взялися. Це більше хобі, а зараз — продали мед і відшкодували ті матеріали, які витратили.

Поки не було карантину, часто їздили у відрядження по Україні, є багато друзів і знайомих, які знають про нашу продукцію. Інші люди також цікавляться, вже через сторінку в Facebook. Часто беруть спочатку просто спробувати мед, потім — стають постійними споживачами. У нас за кілька років виробилася така практика, що ми пишемо попередні замовлення. Наприклад, на червень фактично запис уже на весь урожай є. Географія продажів у нас широка — Хмельницький, Рівне, Черкаси, Полтава, Одеса, Миколаїв, Київ і їх області.

Ольга Скульська, бджолярка
Формування ціни нашого меду відбувається, як і в іншої ринкової продукції. Заходимо в Інтернет і дивимося ціни по нашому регіону. Найчастіше ми роздаємо мед під запис. Тобто ми не женемося за якимись великими доходами. Якщо ж це подарунковий набір або посилка чужим людям, тоді вже формується ціна в залежності від тари, доставки, середньої ціни на ринку, терміновості й так далі. В цілому, ми дивимося ціну в Інтернеті.

Ринкову ціну дивимося в роздріб, а не в гурт. Наприклад, в позаминулому році кілограм меду гуртом коштував 27 грн, а на ринку — 150 за літр (1 л меду 1 400 г). І це був урожайний рік! Минулого року, у 2020, бджолярі України зібрали мало меду. Ціна зросла приблизно до 54-57 грн за кг меду, і в роздріб дорожче — до 200 грн за літр. У плані врожаю поганий рік був. Ми зібрали з вуликів за все літо, за два збори 20 відер по 20 літрів.

Це просто катастрофічно мало. Навіть бджолам не вистачило, і ми фактично через рамку вибирали, щоб їм хоч щось залишилося на зиму. Було холодно і дощило навесні, тому так мало було цвіту влітку.

Цікаво за бджолами спостерігати, за їх виживанням: хто з ким бореться, як вони конкурують між собою, іноді крадуть один в одного мед. Мені цікаво і дивно, насправді у мене алергія на укуси. Тому з медом я можу мати справу тільки в баночці. Жартую. Звичайно, як вірна дружина свого чоловіка, я йому допомагаю в усьому. Адже він настільки захоплено це робить, цікавиться бджілками, що вже просто мимоволі сама стаєш учасницею.

До того ж чоловік прищепив любов до бджільництва і нашому восьмирічному синові Богдану. Уже йому і костюм пасічника купили, інструменти він уже знає, як називаються, і мед допомагає качати. Це все, звичайно, дуже згуртовує сім’ю. Адже, як каже чоловік, ми живемо в «шпаківні» на поверхах, а приїжджаємо до землі, до природи й зовсім іншими людьми стаємо, настрій і здоров’я додаються.

Ольга Скульська, бджолярка
Зараз наша пасіка знаходиться в селі Визирка, ми тимчасово орендували там землю, бо не було своєї. Сьогодні у нас радість — з осені купили ділянку в селі Міщанка. Там дуже красиво. З городу лиман, за лиманом — соснова лісосмуга і відразу за нею — соняшникове поле. Це вже буде наша пасіка, і ми будемо на своїй території.

Плануємо зробити там апідомік. Це приміщення розміром 2 м², де ти лягаєш на лежаки, під якими знаходяться вулики. Чуєш звук бджіл, запах воску і меду. Ці вібрації мають лікувальні властивості. Ми багато про це читали, вирішили самі спробувати, адже люди почали цікавитися. Ну і для себе — для здоров’я і для людей в майбутньому. Плануємо зробити цього літа, якщо все буде нормально. Буде така нова послуга. Почали ми з меду, а потім стали цікавитися, що ще можна таке придумати, але щоб і не мучити сильно бджіл. Адже вони виснажуються дуже.

Почали збирати пилок. Причому нам підказали клієнти, що пилок можна вибирати по сортах. Раніше ми про це і не замислювалися, а виявляється, він може сортуватися по виду цвітіння. Тобто ми розширюємо асортимент. Збираємо прополіс, хоч і трохи важко це робити. Ми навіть вирощуємо міль, яка шкодить нашим вуликам, стільникам — вона проїдає вощину. Саме ці черв’ячки, які потім перетворюються в метеликів, дуже корисні, зокрема для людей з хворобами легень.

Ольга Скульська, бджолярка
У нашому регіоні останніми роками зима — це трохи відносне поняття, адже в березні може випасти сніг, а, наприклад, в лютому було +14 °C. Підготовка бджіл до зими починається тоді, коли відкачали останній раз мед. Це найчастіше відбувається в День пасічника або до медового Спасу в залежності від наповнюваності рамки медом. З квітня і до кінця вересня може бути три викачування меду. Особливо, якщо хороша, працьовита порода бджіл і навколо все цвіте. Протягом останніх двох років у нас не дуже хороший урожай квітів, адже то погода погана, то щось десь не посадили. Тому ми качали два рази — в кінці червня і в кінці серпня.

Після того як відкачали мед, ми спустошили не просто продукт, адже бджоли їм харчуються і живуть коштом нектару, який носять. Потім вони їдять цей мед і вигодовують своїх маленьких бджілок. Тому після того, як відкачали останній мед, бажано бджолам дати час, поки ще тепла погода, щоб вони набрали собі ще й було що взимку їсти. Якщо не вистачає, то їх треба підгодовувати. І тут вже пасічник дивиться сам: або медом, знову ж таки, тим, що зібрав, або якимись іншими способами, обов’язково додається лікувальний препарат від кліщів, тому що за зиму бджіл можуть поїсти кліщі.

Після того як бджоли набрали собі меду на зиму, на пасіку можна вже не навідуватися. Краще, щоб вулики стояли саме на вулиці, адже вони обвітрюються і, таким чином, бджоли регулюють температуру. Звичайно, якщо морози понад десять градусів, то бажано занести слабкі сім'ї в приміщення. З огляду на те, які у нас зараз зими, тримаємо вулики на вулиці.

Навесні бджоли починають обліт. Як тільки вони побачили сонечко, вилазять розвідники та шукають, де квітки. Але якщо довго нічого не починає цвісти, пасічник повинен думати про те, щоб давати бджолам сироп, адже вони просто вмирають від голоду. Навіть здорові бджоли від того, що немає меду, вмирають. Тому, цей момент важливо не пропустити.

Навесні бджоли рояться, починають вилітати з вуликів, це теж цікаво. Коли на деревах сусідів ти їх ловиш у відро, зсипаєш і забираєш назад, і вже з одного вулика у тебе два рої. Головне, щоб вчасно, тому що рій може полетіти далеко. Коли ще не було пасіки, то ми спостерігали за такою ситуацією, коли просто в посадці люди збирали рої бджіл. Може свій, може не свій, але в посадці, далеко від села. Так далеко бджоли можуть залетіти. До 10 км бджола летить від свого вулика і повертається.

Ольга Скульська, бджолярка

Коли ми привезли той перший вулик, я говорила чоловікові: «Боже, у нас в кожному другому дворі вулики, що ми з ним будемо робити? Навіщо воно нам?». Дійсно, на дачах у людей по три, по п’ять, по десять вуликів. Особисто ми з цими людьми не знайомі, але я бачила ці вулики. Вони не продають свій мед на ринку, напевно, просто роздають сусідам, друзям, знайомим і так далі. На ринку часто буває привізний мед: Вінниця, Хмельницький, Карпати, Закарпаття…

А так, щоб промислова пасіка, щоб вже на якийсь виробничий рівень виходити, таких прикладів поки я не знаю. Насправді в наших краях не багато бджолярів, які виходять на промисловий рівень. Всі пасіки щорічно проходять ветеринарний контроль: аналіз підмору бджіл і меду, щоб було підтвердження того, що бджоли здорові, а в мед не додано ніяких антибіотиків або інших шкідливих для людського організму препаратів.

Мій чоловік підійшов до цього дуже скрупульозно, як добропорядний громадянин, обов’язково щорічно проходить контроль пасіки. В цьому плані я вже 5 років завжди впевнено гарантую якість нашого меду. І поки відгуки споживачів тільки кращі. Я пишаюся чоловіком і тим, що він почав сімейну справу. І син з радістю і дитячою цікавістю допомагає йому в цій справі: від підготовки рамок, догляду за сім’ями бджіл до відкачки меду.

Спільна діяльність, злиття з природою, особливо для жителів міста, це один з кращих способів згуртування сім'ї. Вважаю, це чудово, коли батько передає синові ремесло, уміння, навички.