Петро Осадчук приїхав до Одеси на даху вагона поїзда (бо не було грошей на квиток) й вступив до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова на філологічний факультет.
По закінченню університету, Петро здобув філологічну освіту, сформувавшись у колі друзів і однодумців як людина гуманістичного світогляду і патріот. Починаючи з 1961 року, дипломований фахівець працював на Одещині сільським учителем в Білгород-Дністровському районі, а згодом літературним працівником газети «Слава хлібороба». З роками він трудився апаратним працівником у комсомольських і партійних структурах Тернополя й Києва, редактором у книжкових видавництвах «Маяк» (Одеса) і «Молодь» (Київ). В період 1976-1990 роки Осадчук — секретар правління Київської організації Спілки письменників України. У 1991 році був головою комісії з написання й основним автором Статуту СПУ, за яким вона вийшла зі складу СП СРСР і повністю департизувалася.
Ще перебуваючи в КПРС, входив 1988–1989 рр. до складу Ініціативної групи, яка підготувала програмні документи й здійснила організаційні заходи щодо утворення Народного руху України; працював у оргкомітеті по заснуванню Товариства української мови ім. Тараса Шевченка.
25 липня 1990 року, за рік до відомого путчу в Москві, публічно вийшов з КПРС. Обирався народним депутатом України двох скликань (1990–1998), де брав активну участь у роботі «Народної Ради» — першої відкритої національно-демократичної опозиції до політики прокомуністичних, імпер-шовіністичних сил в українському парламенті.
Осадчук — автор близько тридцяти збірок поезій. Основні з них — «Вітряк», «Раска — біль і любов», «Біографія вірності», «Земля, зігріта любов’ю», «Взаємодія», «Пряма мова», «Біла каравела», «День відкритих дверей», «Іспит», «Лінія життя», «Незрима стріла часу», «Чуття єдиної провини», «Чорні метаморфози».
Знаний митець — лауреат всеукраїнських літературних премій ім. М. Островського, ім. П. Тичини, ім. В. Сосюри, ім. С. Руданського, ім. С. Олійника. У 2003 році на всеукраїнському фестивалі гумору в селі Нобель Рівненської області був удостоєний диплома «Лауреат Нобелівської премії».
Петро Ілліч Осадчук відійшов у вічність на 77-році життя (30 жовтня 2014 року). Його поховали в Києві. Життя поета, його журналістська, літературна, громадська та політична діяльність сповна були віддані становленню України як суверенної, незалежної європейської країни.
Нагадаємо, що «Слава хлібороба» є однією з найстаріших газет Одеського району.
Автор: Іван Рафальський.
За матеріалами газети «Слава хлібороба» № 33 (9 888).