Поліна Гузь: ветеранка педагогічної праці з Доброслава

  Для мешканки Доброслава, ветеранки педагогічної праці, Відмінниці освіти СРСР Поліни Петрівни Гузь — осінь завжди така мила серцю пора. І не лише тому, що на вересень припадає її день народження, а ще тому, що цей місяць для вчителів є знаковим, бо саме першого вересня кожен з них, разом зі своїми вихованцями, затамувавши подих переступає поріг рідної школи — поріг країни Знань.

  Поліна народилася в селі Богданівка Прилуцького району Чернігівської області в родині селян Петра Івановича та Анастасії Савівни Гайдаїв. Коли доньці виповнилося два місяці від народження, на Фінській війні загинув батько. Матері одній довелося виховувати дітей. Тож дитинство дівчини було дуже нелегким. Вже в старших класах вона допомагала матері в усьому по господарству й на фермі доїти корів. 

  Мрія про професію вчителя в Поліни зародилася ще в юні роки. Здібна випускниця школи стає студенткою Чернігівського державного педагогічного інституту. Життя несло молоду вродливу дівчину своїми, лише йому відомими шляхами. Вона закохалася і вийшла заміж за односельця Миколу Гузя. Тому їй довелося перевестися на заочне навчання і повернутися працювати в рідну школу на посаду вчительки української мови та літератури. А згодом молоде подружжя переїздить жити та працювати на Одещину, куди направили на роботу чоловіка — інженера за освітою. Спочатку це був Великомихайлівський район. Тут, у Великомихайлівці, Поліна Петрівна, образно кажучи, щодень жила школою, її учнями, яким сповна передавала знання, тепло та щедрість своєї душі. 

  Через певний відрізок часу фахівець Гузь був переведений на нове місце роботи — в Тарутине, його половинка працевлаштовується в місцеву загальноосвітню школу. Тут педагогиня проявляє свої найкращі якості — працює творчо, завжди в пошуках нових, нестандартних форм і методів навчання. Тому не випадково саме на базі кабінету української літератури та мови цієї педагогині Поліни Гузь проводяться семінари-навчання, семінари по обміну досвідом. Її досвід вивчався, узагальнювався і впроваджувався в практику роботи вчителів району, області. За досягнуті успіхи в педагогічній роботі Поліна Петрівна неодноразово відзначалася почесними грамотами, дипломами, а у 1985 році вона нагороджується найвищою на той час нагородою на вчительській ниві — знаком «Відмінник освіти СРСР». 

  В цьому ж році Миколу Гузя обирають головою правління агрофірми «Світанок», яка базувалася в тодішньому Комінтернівському, а дружина переходить працювати в місцевий заклад освіти. І тут збагачена багаторічним досвідом педагогиня робить свою справу належним чином. За що колегу цінують та шанують в педагогічному колективі школи. 

  В 1994 році Поліна Гузь йде на заслужений відпочинок. Головною причиною такого рішення став стан здоров’я. Проте Поліна Петрівна, як і раніше, продовжує жваво цікавитися освітянським життям, по можливості спілкується з колишніми учнями, колегами по педагогічній роботі, хоч за плечима вже дев’ятий десяток років. 

  Нагадаємо, що у Першотравневому ліцеї Визирської ОТГ працює сімейна династія вчителів: заступниця директора з навчально-виховної роботи Наталія Кириченко та її донька.

Автор: Іван Рафальський.

  За матеріалами газети «Слава хлібороба» № 39 (9 894).