Іван Шелепов: про свій трудовий шлях у Визирці, а потім у Сичавці

Іван Шелепов, мешканець села Сичавка

Закінчив там 10 класів школи. Після вступав до Харківського сільськогосподарського інституту — за конкурсом не пройшов. З цими оцінками пішов до Охтирського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства. Я його не закінчив, забрали до армії у 1955 році. Відслужив три роки: один рік у грузинському Тбілісі та два роки у місті Ленінакан (зараз Ґюмрі — прим. ред.), Вірменія, після служби вступив до технікуму і переїхав до села Петрівка (зараз Курісове — прим. ред.) Одеської області до свого рідного дядька. Відібрали нас четверо людей у ​​район, серед них був і я. І направили до села Визирка, колгосп імені Чапаєва, головним механіком, який завідував у галузі механізації та тваринництва, сільського господарства та автопарку.

Іван Шелепов, мешканець села Сичавка

Захотілося жити ще ближче до моря, запропонували мені переїхати до села Сичавка на берег Чорного моря. Тоді ще міста Южне не було, а тільки наші села. Сюди мене вже прислали головним інженером колгоспу. Так, у колгоспі ім. Щорса пропрацював чотири роки. Після мене направили в рибколгосп ім.Горького механіком, а звідти район направив мене до сільської ради головою, де пропрацював два терміни. У роботі у мене є така особиста риса — люблю привітатися, розпитати у людей, якщо треба — допомогти. За це люди мене поважали.

Іван Шелепов, мешканець села Сичавка

Коли працював у колгоспі ім. Щорса секретарем партії, тобто заступником голови колгоспу, сюди почали вести газ, почало будуватися місто Южне. Тоді без партії нічого не вирішувалося, тому з нами радилися всі голови. Насамперед газ провели до лікарні, садка, Будинку культури, потім вже вулицями.