Микола Томашевський: і воїн, і керівник сільськогосподарського виробництва 

  Нещодавно минуло 100 років від дня народження Миколи Адамовича Томашевського — знаного в колишньому Комінтернівському районі як талановитого організатора сільськогосподарського виробництва. 

  Він був з того покоління, яке сповна присвятило себе відбудові народного господарства країни у повоєнні роки. Після окупації німецько-фашистськими загарбниками нашого краю залишилася зруйнованою уся виробнича інфраструктура сільського господарства, чимало будівель адміністративного і соціального призначення. Практично відсутнім було поголів’я худоби, птиці тощо. В райцентрівському селищі Антоно-Кодинцевому після війни не дорахувалися понад сотні молодих фізично здорових чоловіків, які віддали свої життя, захищаючи рідну землю від ворога. А тим, хто вижив і повернувся з фронту, належало починати все заново. 

  Серед них був і молодий воїн Микола Томашевський. 

  Народився він 31 грудня 1921 року в селі Сербка, нині Курісовської ОТГ, в сім’ї офіцера царської армії Адама Карловича Томашевського, одруженого на доньці місцевого священника — Софії. За радянської влади батько обирався головою Сербківської сільської ради, працював на інших відповідальних посадах. 

  Після закінчення семирічки, Микола вступає на навчання до Петрівського сільськогосподарського технікуму на ветеринарне відділення. 

  В період Великої Вітчизняної війни Томашевський, бувши авіаційним механіком, забезпечував вильоти літаків на бойові завдання.

  Слід зазначити, що до військової служби й після демобілізації з армійських лав аж до 1957 року, фахівець працював на ветеринарних посадах. 

  Проте по-справжньому природний талант, вміння працювати з людьми, у Миколи Адамовича розкрився у роки його керівництва колективним господарством, розташованим на території тогочасного райцентру, яке він очолював понад чверть віку. 

  Переборюючи післявоєнні негаразди, місцеві селяни проявляли дива трудового героїзму. За вагомі виробничі показники колгосп «Комінтерн» не раз виходив у ті роки на одне з перших місць на Одещині й був занесений на обласну Дошку пошани, а згодом двічі був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки та чимало років стабільно посідав перші місця в районі. 

  Микола Адамович, як спеціаліст-тваринник, усі свої знання та практичний досвід зосереджував на розвитку такої перспективної галузі як свинарство. 

  Для прикладу, вже у 1963 році в господарстві відгодовувалося 4 тисячі голів свиней. На той час в колгоспі нараховувалося 1770 голів великої рогатої худоби, з них 750 корів. У 1959-1966 роках колгосп перетворився на справжню фабрику м’яса. Тут також вироблялося в середньому за рік 265 центнерів молока. 

  Не менше уваги керівником господарства приділялося й виробництву інших видів продукції. 

  Так, у 1966 році одержали по 25 центнерів зерна з гектара посівних площ, що відповідало на той час кращим досягненням хліборобів Одещини. Помітні здобутки були досягнуті у садівництві, виноградарстві та розведенні риби у місцевих ставках. 

  Успішний розвиток виробничої сфери позитивно позначився на зростанні артільних доходів. В тому ж таки 1966 році їхня сума склала понад 1,3 млн крб.

  Жодний більш-менш важливий соціальний об’єкт на території райцентру не будувався без матеріальних та фінансових вкладень місцевого колгоспу. 

  Позитивні тенденції у розвитку господарства з кожним роком посилювалися: зміцнювалася його матеріально-технічна база, впроваджувалися нові форми господарювання тощо. І в усіх цих добрих справах була вагома частка праці знаного в районі й далеко за його межами господарника. 

  За досягнуті успіхи сільський керманич був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак пошани», багатьма медалями, грамотами, дипломами, а також нагороджений почесним званням «Заслужений працівник сільського господарства України». 

  Справді керівник з великої літери, яким був Микола Адамович Томашевський, залишив по собі одну з найяскравіших сторінок економічного та соціального розвитку, в минулому, одного з найпотужніших господарств Одещини. 

  Нагадаємо, що головний редактор «Слави хлібороба» Афанасій Гайдаржі поділився своєю першою роботою, яка була надрукована в газеті у 1981 році. Головною героїнею матеріалу була доярка.

Автор: Іван Рафальський. 

  За матеріалами газети «Слава хлібороба» № 2 (9 909).