Децентралізацією в конституційному праві називається процес передачі з центру на місця частини функцій та повноважень центральних органів держави. Для України проблема децентралізації влади залишається найважливішою для успішності демократичних перетворень. У середині минулого століття тема децентралізації була чи не найбільш актуальною політико-правовою темою у світі. Розпочинаючи широку демократизацію державного та суспільного життя, Україна спирається на вдалий досвід світових держав.
Виокремлюють дві протилежні моделі, які описують відносини всередині держави, – моделі партнерства та посередництва. Вони пов’язані з історією виникнення держави. Наприклад, держави, що були утворені шляхом об’єднання окремих спільнот для взаємної допомоги і захисту (зокрема, Швейцарія, Нідерланди, Англія, США), тяжіють до моделі партнерства. Для такої моделі характерне розуміння місцевої влади як обмеженого самовиразу спільноти, як механізму досягнення інтересів громадян окремої місцевості. А це, у свою чергу, потребує доступності місцевої влади для кожного громадянина, тобто велику кількість місцевих спілок – понад 3 тисячі муніципалітетів у Швейцарії або більш ніж 80 тисяч місцевих органів влади у США.
Вдалий приклад позитивного впливу децентралізації на якість функціонування всієї державної системи та навіть на глобальну конкурентоспроможність країни – США. Національна Рада та державне законодавство країни керуються наступним концептуальним положенням: до тих пір, поки не виникли вагомі підстави для протилежного, всі проблеми повинні вирішуватися на найнижчому рівні управління, на тому, на якому вони можуть бути вирішені.
Після українського вибору на користь європейської інтеграційної моделі, зразком для децентралізації в Україні була обрана саме польська модель. Польській владі вдалося мобілізувати суспільство на зміну системи для проведення глибокої трансформації державного управління.
Щоб досягти справжньої децентралізації влади, Польща працювала довго. Понад десять років пішло на розробку плану. Але ефекти від перетворень у країні видно всім. Самі поляки кажуть, що децентралізація влади все ще триває. Якщо коротко, то суть реформи місцевого самоврядування в Польщі полягає в укрупненні громад та передачі влади на місця. Польські органи самоврядування самостійно розпоряджаються всіма своїми коштами, й несуть за це повну відповідальність. Саме на місцях вирішують, на що витратити бюджетні гроші – на ремонт доріг, лікарень, шкіл або інші цілі. Об’єднання маленьких сіл у гміни (адміністративно-територіальні одиниці, які в середньому налічують 5-8 тисяч жителів) сприяло кращому наповненню місцевих бюджетів.
Якщо у 1990 році різниця ВВП на душу населення в Польщі та Україні становила $ 124, то за 25 років цей розрив досягнув $ 10 тис. 553. У рейтингу Міжнародного валютного фонду за підсумками 2015 року Польща займала 54-е місце, а Україна була 133-ю, зі 186-ти порівнюваних країн.
Цікавим є досвід децентралізації в інших європейських країнах. Детальніше про це у наступних статтях.