Проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» № 5002 вперше в історії розвитку українських бібліотек пропонує поняття піклувальної ради (стаття 19), аналізує законопроєкт Люсьєна Шум, виконавча директорка Благодійного фонду «Бібліотечна країна», на сайті «Децентралізація».
Згідно з законопроєктом, засновник бібліотеки може створити піклувальну раду бібліотеки як дорадчий колегіальний орган, основним завданням якого є сприяння розвитку бібліотеки.
Створення такого дорадчого органу дасть змогу громаді впливати на розвиток бібліотеки: формувати стратегію, адвокатувати потреби бібліотек, залучати додаткові ресурси, поширювати інформацію про діяльність та привертати ширшу увагу до діяльності та важливості бібліотек в громадах.
Світовий досвід
У світі культура участі громади в управлінні бібліотеками є розвиненою і має більш ніж сторічну історію. Наприклад, Американська асоціація піклувальників бібліотек була створена ще у 1890 році. Друзі бібліотек у Великій Британії можуть простежити своє походження ще з часів Єлизаветинської епохи. У Франції перша група була заснована в 1913 році для підтримки Національної бібліотеки Франції.
В США діє національна мережа «Об'єднані для бібліотек» (United for Libraries), що єднає ентузіастів та прихильників, які вірять у важливість бібліотек як соціальних та інтелектуальних центрів громад.
Форми участі громади в управлінні бібліотекою
Існує дві форми участі громадян в управлінні бібліотеками: Бібліотечна рада та Групи друзів бібліотек. Головна різниця полягає у тому, що Бібліотечна рада виробляє стратегію розвитку бібліотеки та наймає директора бібліотеки, а Групи Друзів переважно є благодійними ініціативами, які шукають додаткові ресурси для розвитку бібліотек, захищають інтересів бібліотек та користувачів, відіграють роль «місточка» між громадою та бібліотеками.
Що важливо, і Бібліотечна рада, і Друзі бібліотек складаються з добровольців, які працюють безплатно на благо бібліотек та громад.
Розглянемо організацію роботи бібліотечних рад на прикладі провінції Саскачеван в Канаді. Рада публічної бібліотеки — це керівний орган управління з повноваженнями керувати справами бібліотеки в рамках Акту про публічні бібліотеки Саскачевану 1996 року. Бібліотечні ради є різних рівнів: муніципальні (в містах), регіональні ради для кожної бібліотечної мережі, місцеві ради для кожної бібліотеки-філії (в селах та містечках). Рада не займається щоденною операційною діяльністю бібліотеки, а забезпечує досягнення місії та напрямків діяльності, здійснює стратегічне управління. До складу муніципальної ради входять міський голова та один член міської ради плюс інші члени, призначені міською радою. До складу регіональної ради входить один член, який призначається керівним органом регіону на кожні 5 тис. населення. Місцеві ради бібліотеки призначаються місцевими органами влади. В Південно-східній бібліотечній мережі (Southeast Regional Library) провінції Саскачеван налічується 47 місцевих рад бібліотек, 383 члени рад, 254 зустрічі проведено у 2019 році. Всього понад 2,5 тис. громадян провінції Саскачевану з 1 млн населення добровільно є членами бібліотечних рад на різних рівнях.
Отже, світовий досвід із багаторічними традиціями залучення мешканців до управління бібліотеками має стати орієнтиром для розвитку українських бібліотек. І головним кроком стане прийняття Верховною Радою України проєкту Закону про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», який легітимізує можливість громаді активно впливати та брати відповідальність за розвиток бібліотек, що своєю чергою прискорить трансформацію бібліотек в сучасні центри розвитку громад.
Нагадаємо, що законопроєкт № 4298 про повноваження ОДА і РДА повторно направили парламенту України для розгляду в другому читанні.