Місцеве самоврядування буде працювати ефективно, коли депутатський корпус, виконавчий апарат і голова громади будуть мати взаємну підтримку, - Тамара Ковтун

  - Тамаро Іванівно, розкажіть про себе.

  - У 1989 році я вийшла заміж та переїхала до Любополя. Працювала завучем у місцевій школі. Я перевезла маму з Березівського району, вся моя родина проживає тут вже 30 років. 24 роки я працювала вчителем російської мови та зарубіжної літератури. У 2010 році мене обрали секретарем Любопільської сільради. Вже друге скликання я працюю на цій посаді.

  - Які успіхи на цьому шляху?

  - Час іде, проблеми накопичуються. Наш бюджет поповнюється, розвивається. У 2010 році ми були дотаційною сільською радою, зараз - ні. Але, як говорять: на 5 млн. проблем, а наповнення бюджету на 2,5 млн. Вирішити проблеми з освітленням вулиць, освітою ми не можемо самі.

  Коли у 2015 році до нас звернувся Визирський сільській голова, то ми підтримали його звернення. Пішли до людей, по кожній вулиці провели слухання. Люди нас підтримали одноголосно. Ми вирішили йти до Визирської громади, щоб побачити перспективи розвитку наших сіл. Села Любопіль та Ранжеве, це старі села, з дуже осідлим способом життя людей. Але з роками все змінилось… автобусного сполучення немає, підприємства не відкриваються, молодь шукає інший шлях, дуже багато виїжджає. Ми б хотіли, щоб молодь залишалась. В нас дуже мальовничі узбережжя Тилігульського лиману.

  Ми йдемо по шляху об’єднання три з половиною роки, він дуже тернистий. Депутатський корпус зайняв принципову позицію, щоб не схибити з цього шляху. Тому що він єдиний на сьогоднішній день. При об’єднанні в нас збільшиться бюджет і дороги побудуємо, автобусне сполучення покращає.

  Ще одна проблема – в нас немає дитячого садочку. Молоді мами мають виховувати дітей і не можуть піти на роботу. Біля 120 дітей дошкільного віку потребують дитсадку.

  Ми стараємось для наших дітей. Відбулась реконструкція БК, зараз тут діти займаються хореографією та відвідують інші гуртки. У вересні проходив районний хореографічний конкурс «Вертикаль». Наші діти зайняли друге місце. Ми закупили апаратуру, дзеркала для БК. Наш сільський голова прислухається до всіх звернень. Зараз триває ремонт відділу зв’язку. Він був у жахливому стані. Я вас запрошую вже через декілька днів на відкриття.

  - Що потрібно, щоб громада, яка об’єдналась була успішною?

  - Працюючи дев’ятий рік, я бачу, що місцеве самоврядування тоді буде працювати, коли депутатський корпус: апарат і голова громади – будуть мати взаємозв’язок, підтримку, взаєморозуміння. Тоді проблеми будуть вирішуватися буквально за декілька днів чи навіть годин. Ми сільська місцевість, ми залежимо від погодних умов. Наша робота залежить від взаємодії.

  Кандидатів в депутати дуже багато, але сподіваюсь, що люди будуть обирати гідних. Тих, хто їздить по дорогах, сидить без світла, коли людина відчуває на собі ці проблеми, тоді з неї вийде добрий депутат.

  - Тобто той депутат, хто живе проблемами цього села і у тому, де проходить об’єднання?

  - Це найперше, це мотивує. По-перше, люди бачать, що це за людина. Як вона облаштовує своє подвір’я, як вона спілкується з людьми.

  - Декілька слів про «Команду розвитку» членом якої Ви є?

  - Я скажу дуже просто, три тижні тому в нас були крижані дороги. Один дзвінок і вже через дві години, була машина, яка посипала дорогу. Люди не могли пересуватися, зерновози не могли піднятися по схилу.

  У грудні місяці перестав ходити автобус, перевізник заявив, що він взагалі більше не буде ходити. Всі ці проблеми були вирішені. Ось, що означає «Команда розвитку» у дії. Коли взаємодіють всі рівні обласний депутат, районі, голова.  

  Ми бачимо, що в нас дорога вісім кілометрів в жахливому стані. Коли Олег Джумберович Кутателадзе, у 2015 році заявив, що першою ми будемо вирішувати саме цю проблему, скептиків було дуже багато. Спасибі, визирським депутатам, голові, депутату облради Олегу Джумберовичу Кутателадзе за те, що зробили автобан до трьох кілометрів.

  Я думаю, що ця найболючіша проблема з дорогою, після об’єднання як найшвидше вирішиться. Наше село розташоване на березі Тилігульського лиману, коли будували канал, теж скептиків було дуже багато, вода піднялася, люди побачили позитивні зміни та відчули турботу.

  - Ми говорили про депутатів, адміністрацію, а що мешканці села, яку вони готові приймати участь у житті Громади? 

  - По перше зберегти, те що є. Восени, в нас була ініціативна група: мешканці села, школярі, пенсіонери. Хто зміг і хотів виїхали прибирати узбережжя Тилігульського лиману.

  «Онісс» виділив автобус. Ми побачили, яка наша участь у збереженні побережжя. На об’єднання в нас дуже великі надії.

  - А сподіваєтесь, що прийдуть інвестори?

  - Це найперше, в нас є фермерські господарства, фірма «Онісс». Ми маємо надію, що буде розвиватися еко-туризм. Може колись доживемо і будемо конкурувати з Коблеве, в нас для цього є всі умови. Зараз заходять два інвестори – вітрові електростанції, можливо вже у березні вони почнуть ремонт шляхів.

  - Що ви побажаєте односельцям?

Щоб школа процвітала, щоб наші хлопці зі Сходу повернулись живими. Сподіваюсь, що молодь таки буде залишатися у Любополі, Ранжевому!

Інтерв’ю провела Марина Жуковська.