Пилип Бабалик працював на благо людей

  Пилип Ніконович Бабалик, в минулому голова колгоспу ім. Суворова, директор радгоспу «Дружба», ТОВ «Нова Вільшанка», усе своє свідоме життя присвятив сільськогосподарському виробництву, служінню людям. Для нього робота в аграрному секторі була найбільшою насолодою, постійно спонукала рухатися вперед до нових вершин. Колективи очолюваних ним господарств славилися вагомими трудовими досягненнями. Спогади про керівника з великої літери й досі живі серед тих, з ким йому довелося працювати та спілкуватися.

  Він народився в 1950 році в с. Старосілля Тарутинського району в багатодітній сім’ї. Батько був знатним тваринником, тож своїх п’ятьох дітей змалку привчав до праці в селі. Після закінчення навчання в місцевій школі юнак став студентом Заводівського сільськогосподарського технікуму. У 1975 році дипломований спеціаліст почав трудитися бригадиром птахівничої бригади на Сербківській птахофабриці, на той час, Комінтернівського району (відтепер Одеського, — прим. ред.). Згодом, без відриву від виробничої діяльності, здобув вже вищу освіту в Одеському сільгоспінституті. 

  Молодого перспективного керівника середньої ланки, через певний відрізок часу, переводять на більш відповідальну посаду — заступника голови правління любопільського колгоспу ім. Суворова, а через рік селяни обирають його керівником.

  Згаданий колгосп до того особливо не славився своїми трудовими досягненнями, але за роки головування Пилипа Бабалика (1983-1990 рр.) стає одним з передових в районі. Однак, з часом, на хвилі демократичних змін, селяни, підбурювані місцевими «активістами», почали на звітно-виборних зборах відстороняти від займаних посад досвідчених керівників, хоч згодом слізно вмовляли їх повернутися назад. Так сталося і з Пилипом Ніконовичем, якому довелося, після необрання його повторно на посаду, спочатку піти працювати керуючим відділком колишньої Комінтернівської птахофабрики, а згодом очолити новостворене господарство — радгосп «Дружба» (з часом реорганізованого в ТОВ «Нова Вільшанка»). За невеликий період роботи нового керманича тут була створена племінна ферма великої рогатої худоби, надої на якій наблизилися до 4 тисяч літрів молока від кожної фуражної корови, врожайність зернових культур досягла рівня передових сільгосппідприємств району. Сталося чимало інших позитивних змін у Новій Вільшанці та в соціальній сфері. Зокрема, сільські вулиці були повністю заасфальтовані, тож і на новому місці роботи керівник навів належний лад — працюй і радуйся життю.

  І тут, як сніг на голову, делегація від мешканців Любополя. Прохання у людей від усієї громади: «Повертайся назад, Пилипе Ніконовичу, на тебе уся надія». Не зміг він відмовити селянам, з якими не один рік довелося працювати. Але після даної згоди Бабалику в період з 2000 по 2006 роки треба було очолювати два підприємства одночасно. Колись міцне любопільське господарство опинилося в досить складній ситуації. Болісно було дивитися на не виорані поля. Не кращим становище було й у тваринництві. Дійшло до того, що навіть тільних корів вивозили на забій. Чимала кількість сільгосптехніки стала непридатною до роботи. Боргів — не перерахувати. Бабалик розумів, що відновити у людей довіру і бажання працювати на загальну справу можна лише конкретними справами. Починав з інвентаризації худоби, впритул зайнявся кормовою базою, навів певний порядок в обліку і реалізації продукції, чимало зробив по відновленню технічних засобів тощо. Поступово на усіх виробничих ділянках господарства почали з’являтися позитивні зрушення. Люди відчули покращення справ на кожному робочому місці.

  І все ж повторне шестирічне перебування на посаді вже директора колгоспу ім. Суворова, в поєднанні з роботою в ТОВ «Нова Вільшанка», підірвали здоров’я керівника. Тому з 2006 року Бабалику довелося зосередити свою увагу лише на виробничій діяльності сільгосппідприємства у с. Нова Вільшанка, де проживала сім’я. Тут підростали діти — сини Олег, Євген та донька Ганна, яким, нарівні з дружиною, потрібно було приділяти більше часу, дбати про їхнє майбутнє. 

  За свою успішну виробничу діяльність керівник неодноразово нагороджувався державними відзнаками, почесними грамотами райдержадміністрації, облдержадміністрації, обласної ради, обирався депутатом районної ради.

  Це була яскрава особистість, яка чимало зробила для зміцнення виробничого потенціалу очолюваних господарств, та за що користувалася великою повагою серед рядових трудівників, керівництва району. Але ранкова підступна смерть стала на перешкоді досягненню нових виробничих рубежів. Його серце перестало битися 21 грудня 2015 року.

  Справу батька продовжив син Євген. Нині він очолює ТОВ «Нова Вільшанка», а нещодавно односельці довірили йому представляти їх інтереси в якості депутата Визирської сільської ради.

  В день п’ятих роковин від дня смерті Пилипа Бабалика бажано усім згадати: він жив і працював людям на добро.

Автор: Іван Рафальський.