Марія Дмитрівна Олефіренко (с. Антоно-Кодинцеве) виховала восьмеро дітей. Двоє її синів знаходяться в рядах доблесної Червоної Армії. Старший син Василь в боях з оскаженілим ворогом віддав своє здоров’я, став інвалідом, але, попри це, не залишив Червону Армію, — так в газеті «Перемога» № 16, 1945 року, згадуються багатодітні матері.
«Дорога матуся. Чекай мене з Берліна, і чекай лише з перемогою», — пише Марії Дмитрівні молодший син Іван.
Є. В. Бурназакі (с. Свердлове) має 7 дітей. Її син теж на фронті захищає нашу Батьківщину.
Багатодітна мати Н. С. Кутузакі (с. Степанівка) виховала дев’ятеро дітей. Один з її синів з 1941 року громить ворога.
Г. С. Гладкова з хутора ім. Шевченка і Ф. Л. Прус з с. Любопіль виростили по 7 дітей, Т. М. Козак з артілі ім. Шевченка — 8 дітей.
Матері пишаються своїми синами-воїнами, які грізною лавою підходять до звірячого лігва — Берліна.
Велику увагу і піклування проявляє радянський уряд до материнства. Лише по нашому району багатодітним матерям надано 52,296 крб грошової допомоги.
Необхідно, щоб районна Рада депутатів трудящих турбувалась про нагородження багатодітних матерів орденами «Материнська слава».
Честь і слава матерям, які виховують майбутніх будівників Країни Рад.
Автором цього матеріалу був Д. Зіновкін.
Нагадаємо, що у газеті «Перемога» № 15, 1945 року, розповідається про роботу райпромкомбінату на Лиманщині.