Палац-садиба Курісів — неоціненна історична пам’ятка Березівського району 

  Однією з найнезвичайніших за красою та архітектурою будівель Півдня України є палац-садиба в селі Курісове, колишнім господарем якого був Іван Онуфрійович Куріс — відома історична постать Причорноморського краю. 

  Хто вони були, перші Куріси — достеменно не відомо. Вперше у XVIII столітті з’являється ім’я сотенного городового отамана Онуфрія Куріса, одночасно виконувача функції міського адміністратора. В подальшому його рід був продовжений в особі сина Івана, що зумів прославити прізвище Курісів і за межами тодішньої Російської імперії. 

  Перші ази військової служби І. О. Куріс пройшов в Дніпровському піхотному полку в 1773 році. То був багатий на військові події час. Імперія займалася розширенням Новоросійського краю.

  Досі невідомо, яким чином в 1780 році І. О. Куріса було направлено до міста Кременчук, тодішньої тимчасової столиці Новоросійської губернії, в губернську канцелярію графа Потьомкіна, де він досконально опанував державним діловодством. Однак у 1784 році І. О. Куріс знову повертається на військову службу і знаходиться, зокрема, в Таврійському гренадерському полку в чині капітана і бере участь у війні з Османською імперією (1787–1791рр). З цього моменту розпочинається його злет до вершин слави. Під час військових подій І. О. Куріса помітив О. В. Суворов та наблизив хороброго та талановитого офіцера до себе. Відтоді Іван Онуфрійович став вірним товаришем і бойовим супутником відомого полководця, обійнявши з часом посаду керівника військової канцелярії. То були буремні роки… Битва при Очакові, Фокшанах, де І. О. Куріс досить вміло командував двома козацькими полками. 

  Далі були нагороди та підвищення по службі. В 1789 році бойовий офіцер був підвищений у званні до прем’єр-майора, згодом заслужив звання підполковника та Похвальну грамоту, яка давала йому право на отримання звання спадкового дворянина. 

  З 1794 року Одеса стане для І. О. Куріса рідним містом. У той час він мав чин полковника, займав досить вагому військову посаду і, звісно, достойне місце серед тамтешньої аристократії. 

  В ті ж роки дворянин став повновладним володарем досить розлогих степових земель, на території яких були з часом розташовані вже колишній Лиманський та інші райони Одеської області. 

  Звичайною справою серед тодішнього дворянства існувало правило від’їжджати у свої помістя відразу після років, присвячених військовій службі. Тому І. О. Куріс докладає всі свої зусилля на облаштування свого місця проживання на обраній території (нині с. Курісове). Для будівництва родового помістя та економії І. О. Куріс вибрав місце на південній околиці поселення. 

  Слід відзначити, що поміщик дбав не лише про спорудження вишуканої власної садиби, необхідних господарських приміщень, звичного особистого збагачення, він турбувався і про розвиток населеного пункту, поліпшення добробуту місцевих мешканців. За сприяння І. О. Куріса в селі були побудовані церква, початкова школа, лікарня, деякі інших сільські заклади. Селяни в його економії працювали на порівняно вигідних умовах. 

  Палац-садиба родини Курісів, зведена на початку ХІХ століття, нині є спорудою національного значення та занесена до Державного реєстру об’єктів культурної спадщини України. Вона будувалася у два етапи протягом століття. Унікальна архітектурна споруда — є гармонійним поєднанням середньовічних елементів готики та мавританського стилю. Наприкінці ХІХ століття архітектор Микола Толвінський доповнив зодчий шедевр новими вежами й мінаретами, біля замку було посаджено англійський парк, деякі з дерев якого дожили й до наших днів. 

  Вже за радянських часів замок Куріса використовувався як приміщення Петрівського сільськогосподарського технікуму. 

  І в 90-ті роки минулого століття чинна влада відносно мало приділяла уваги збереженню історичних пам’яток. Тож з роками, далеко знана і за межами Одещини будівля, зазнала багаторазового розграбування та масштабної пожежі. 

  Після продажу замку на аукціоні за його відновлення та реставрацію сміливо взялися одеські політики та бізнесмени Дмитро Волошенков, Владислав Станков та Валерій Кондратюк. Вони створили благодійний фонд імені І. Куріса і в середині 2015 року приступили до ремонтних робіт. 

  Вже перекрито дах будівлі, проводиться ряд інших опоряджувальних робіт з таким розрахунком, щоб з часом повернути належний вигляд цій рукотворній перлині Півдня України. 

  Нагадаємо, що на території Красносільської ОТГ у селі Іванове розміщена гордість краю — Іоанно-Предтеченська церква.

Автор: Іван Рафальський.

За матеріалами газети «Слава хлібороба» № 37 (9 892).