Світ в об'єктиві

У мене є принцип: я повинен провести зйомку в будь-яких умовах – хоч би якою була погода, час доби або небезпека об'єкта. Якщо тобі доручили щось зняти, ти повинен навіть в складних умовах підібрати той ракурс, який буде вдалим, розкриє тему або об'єкт.

Олексій Корнієвич

Олексій Корнієвич – головний інженер проекту в проектно-конструкторському бюро "ТІС", його напрямок – металоконструкції. У компанії він працює вже 12 років і давно став неофіційним фотолітописцем "ТІС", оскільки хобі Олексія – промислова і художня фотографія. Захоплення фотомистецтвом у нього спадкове, їм захоплювалася мама. Магія, яка відбувається в домашній фотолабораторії, полонила Олексія, і в 10 років він почав фотографувати сам.

- Хтось із хлопців знайшов у батьків радянську "Смєну" і ми почали документувати своє дитинство у дворі. Один з нюансів – там не можна було налаштувати різкість, тому міряли відстань кроками. Тоді знімали на плівку, яку потрібно було самому проявити, потім надрукувати фото. У мене було відповідне обладнання і мамина підтримка, тому цим займався я. Потім захоплення пройшло, але з появою цифрових технологій інтерес повернувся. Одного разу, побачивши, як приятель фотографує на "цифровик" і тут же викладає знімки в інтернет, мені теж так захотілося. Тоді, в 2003-му, я придбав свою першу "цифру" – Canon А 60. З тих пір моя пристрасть не вщухає, - згадує Олексій.

Зараз він більше знімає на роботі, а от раніше в його об'єктиві були одеські дворики, вулиці, пейзажі, родичі, друзі та колеги, знімав навіть весілля. А коли у Олексія народилася дитина, з'явилася і нова тематика зйомок.

- Фотографія - це моя віддушина. Хтось пиляє, виточує, хтось в'яже, а я знімаю. Плюс до всього я можу цим займатися прямо на роботі. Хобі допомагає розбавити мою роботу, місцями монотонну. Я можу вийти на кілька годин, щоб опинитися абсолютно в іншому світі, в іншій обстановці, - зізнався Олексій.

– Спочатку фотографував будівництво, техніку - у нас активно зводилися причали № 18, 19, 20, 21, 23. Я прийшов в компанію зі студентської лави, і те, що я побачив в порту, мене вразило. Мені хотілося зберегти в фотографії все велике, справжнє, то як народжується новий об'єкт, – згадує фотограф початок свого захоплення.

Через деякий час в компанії дізналися про хобі Олексія і стали регулярно просити зняти якийсь об'єкт, етап будівництва або подію. Завдяки робочим "замовленням" йому вдалося отримати багато дивовижних кадрів. Газета "Наш ТІС" також постійно публікує його ілюстрації.

– Найбільш запам’яталась зйомка яка була в 2016 році, коли мені поставили завдання зняти процес заходу судна. Все було непередбачувано: спочатку чекали, що судно зайде о третій годині дня, потім о четвертій, о сьомій ... У підсумку судно зайшло о 12 годині ночі, і єдина зручна точка зйомки була на освітлювальній щоглі на висоті 40 метрів. Ніч, проведена на щоглі мені запам'яталася надовго.

Хобі приносить йому не тільки радість від процесу і результату, але й можливість спілкуватися з людьми різних професій. Мова йде не тільки про портрети колег, іноді необхідно домовлятися з механіками і машиністами, диспетчерами і стивидорами, прикордонниками, представниками СБУ, охороною. Був час, коли Олексій спілкувався з Украероцентром, Державіаслужбою, Генштабом, ППО.

Як і у будь-якої творчої людини, у Олексія є улюблені і не дуже любимі завдання.

– Якщо чесно, не люблю знімати людей, – ділиться наш герой. – У кожної людини своє ставлення до фотозйомки і воно не завжди збігається з моїми планами на неї. Хтось всіляко сприяє, хтось намагається втекти від мене. Чи то справа техніку фотографувати – вона завжди готова.

Хобі дало Олексію нові навички спілкування з людьми, розуміння психології, вміння переконувати.

– І все ж людей я знімаю – мені замовляють для газет і журналів, розповідає він. – Доводиться знаходити підхід до людей. Багато хто працює позмінно, їх не так легко застати на роботі. Хтось каже, що дуже зайнятий. Бувають випадки, що людина відмовляється, ледве його вмовляю, а після зйомки дзвонить і каже: "А можна мені ссилочку або роздрукувати? Я в рамочку собі поставлю!". Люди різні, вчишся бути гнучким.

При всій «нелюбові» до портретної зйомки, тільки співробітників "ТІСа", знятих Олексієм, налічується близько 250 чоловік. І це при тому, що людей він фотографує протягом останніх п'яти років, тоді як техніку – вже більше десяти.

Олексій вважає, що робота фотографа – це пошук самородка в тоннах руди: з відзнятого матеріалу залишається близько 20%.

– У фотоапарата може бути інший кут зору. Дивишся своїм поглядом дуже красиво, зняв – а в результаті просто купа металу. А може бути, навпаки: серед десятків спланованих кадрів знаходиш випадковий, але унікальний, – ділиться він.

За матеріалами газети "Наш ТІС"

Схожі новини:

Всі публікації