Іспити з децентралізації. Прибалтійські "шпаргалки" для України (фото)

  Перевірених рецептів проходження шляху реформ не існує, оскільки кожна держава має свою специфіку. Країни Скандинавії і Балтії безумовний приклад успішного застосування реформи з децентралізації влади. Україні, яка тільки що стала на цей шлях, варто ознайомитися з досвідом цих держав, з принципами їх місцевої демократії та самоврядування. Це держави з найбільш стійкими економіками, яким притаманні такі загальні риси:

 - місцеве самоврядування базового рівня має вагому управлінську та бюджетну самостійність;

 - місцеві громади всіляко підтримують інвестиції та бізнес на своїй території;

 - існує чіткий розподіл повноважень і ресурсів між державою, регіональною та місцевою владою.

  Сьогодні ми розповімо про досвід проведення децентралізаційних реформ в колишніх республіках Радянського Союзу, зокрема, країнах Прибалтики.

 Актуальність цього досвіду обумовлюється схожістю умов початку прибалтійських реформ з українськими, а також можливістю перейняти їх навички і уникнути допущених помилок.

  Литва

  Історія демократичного місцевого самоврядування бере свій початок так само, як і в Україні, з Середньовіччя і в різних формах проявляється до 1940 року.

 У 1990 році відбулися перші, після відновлення незалежності, демократичні вибори у 581 адміністративній одиниці. У 1994 році почалася реформа територіально-адміністративного устрою.

  В результаті реформування всієї державної системи з 2010 року у Литві до функцій місцевого самоврядування відносяться наступні напрямки: дошкільна, початкова та середня освіта, цивільний захист, культура, екологія, водопостачання, житло, транспорт, місцевий ринок праці, соціальна допомога по безробіттю, сприяння підприємництву, первинна медична допомога, публічні послуги, муніципальне майно, планування територій, місцевий розвиток, спорт та туризм.

  Латвія

  Основною проблемою тут був дисбаланс у розвитку різних регіонів. Реформа впроваджувалася несинхронно по всій території держави. Для вирішення цих проблем було створено міністерство, яке відповідає за вирівнювання розвитку на різних територіях. Бюджетна децентралізація, як і в Україні, почалася трохи раніше, ніж реформа адміністративно-територіальна (1998 - 2009 рр.). Проблеми на початковому етапі виявилися такими ж, як зараз в Україні: дві третини керівників місцевої влади були налаштовані категорично проти будь-яких реформ. Тому за перші шість років добровільного етапу виникло лише 20 об'єднаних громад.

  У 2009 році в Латвії був завершений процес реформи децентралізації, яка охопила три основних напрямки: юридичний, адміністративно-територіальний і фіскальний, але механізми реалізації кожного з них, не були узгоджені між собою.

 Безуспішними виявилися і спроби розвивати співпрацю громад між собою. Держава була змушена застосовувати вагому стимуляцію у вигляді дотацій для розвитку інфраструктури. В результаті до 2009 року було створено 110 об'єднаних громад.

  Решту неукрупнених 35 самоврядувань у 2009 році об'єднали вже без всіляких дотацій та примусово. Вони подавали до судів, але програли. Зараз в Латвії є 9 міст республіканського значення та 110 країв, які є адміністративно-територіальними одиницями. Проте, залишилося кілька самоврядувань, які мають населення до 1000 осіб. З цієї та ряду інших причин, уряд не вважає децентралізацію завершеною і пропонує провести подальшу територіальну реформу до 2021 року з укрупненням базових адміністративних одиниць.

 Повноваження місцевого самоврядування у Латвії поширюються на: водопостачання та опалення, збір і утилізацію відходів, публічні послуги та інфраструктуру, управління лісами та водними ресурсами, початкову і середню освіту, культуру, охорону здоров'я, соціальний захист, охорону дитинства, соціальне житло, ліцензування комерційної діяльності, охорону громадського порядку та цивільний захист, містобудування, збір статистичної інформації, громадський транспорт та підготовку вчителів.

  Естонія

  Реформи, пов'язані з об'єднанням громад, почалися тут у 2004-му, але не принесли очікуваного ефекту. У 2015 році був оголошений черговий етап адміністративно-територіальної реформи, з урахуванням помилок першої спроби.

  Були встановлені чіткі критерії: громади повинні налічувати не менше п'яти тисяч жителів. Встановили дворічний термін для проведення добровільного об'єднання. Ті громади, які не погодилися на це, об'єднали примусово, вже без фінансових заохочень та компенсацій.

 Місцеве самоврядування в Естонії вирішує питання, пов'язані з освітою, соціальним забезпеченням, охороною здоров'я, культурою, дозвіллям, спортом, туризмом, соціальним житлом, плануванням територій, громадським транспортом, водопостачанням, водовідведенням, освітленням, опаленням, екологією, збором та утилізацією відходів, дорогами, кладовищами та адмініструванням місцевих податків.

  Незважаючи на труднощі з втіленням реформи з децентралізації влади, країни Прибалтики, пройшовши цей шлях, зуміли вирішити велику кількість нагальних проблем. В результаті, були значно збільшені можливості місцевого самоврядування, посилено його вплив на економічний розвиток країн, суттєво поліпшилося життя місцевих громад.

  Один з натхненників створення в Лиманському районі Одеської області Визирської об'єднаної територіальної громади, депутат Лиманського райради Віталій Кутателадзе, вважає:

  Наступного разу ми розповімо про те, як відбувалася децентралізація в країнах Скандинавії.